Рм 8,22-27;
Мт 10,23-31.
Ісус Христос заохочує нас до активного життя, причому активність не буде полягати лиш на тому, щоби діяти зовнішньо, але це може бути тиха мовчазна молитва, піст, подана милостиня тощо. Спаситель згадує, що життя віруючої людини піддається випробуванням: «А як будуть вас переслідувати в тому місті, тікайте в інше…» (Мт 10,23). Не можете у певний спосіб свідчити про Христа в одному місці – шукайте іншого, там проповідуйте в другому місці, не обов’язково наражатися на усі небезпеки, але шукайте способу їх уникнути. Якщо це можливо, чиніть так, , якщо не можете, приймайте актуальні обставини і ставайтеся добрим свідком Бога. Господь згадує про себе, не називаючи свого імені, Він – учитель, Він – господар, якого не щадили за життя, гонили й переслідували. Фарисеї навіть про Христа говорили: «… Отой не інакше виганяє бісів, як тільки Велзевулом, князем бісівським» (Мт 12,24). Такі пониження Бога практикують певні люди, незважаючи ні на що. Господь вчить покладатися на Нього, не лякатися, Він пам’ятає про кожну людину, тим більше про тих, хто терпить з любові до Нього.
Наш літургійний календар пропонував вчора за свідка віри святого Івана Предтечу, а сьогодні молимося до святої мучениці Февронії. Її малою, дворічною дівчинкою, забрала родичка у монастир в Мезопотамії, Вріенна, ігуменя монастиря. Дівча росло, і в міру своїх літ послуговувало у монастирі. Февронія досягнула 18 років, строго постила та спала на твердій землі. Настали дні переслідування за цісаря Діоклетіана, і Силеній, староста, посланий в Назибію, строго гонив християн. Привели до нього Февронію в оковах, той гонитель намовляв її, щоб поклонилася божкам. Очевидно, що вона заявила, що кланяється єдиному Богові. Февронію страшно мучили, вкінці стяли мечем. У Назибії в честь святої мучениці Февронії був побудований храм, а мощі згодом перенесли в Царгород. Часом і таких свідків не бракує, які віддають своє життя у страшних муках за вірність Господеві!
Ісус Христос пригадував не боятися тих, хто вбиває тіло, лиш таких слід боятися, хто може душу й тіло у пеклі погубити. Коли Бог пам’ятає про стебло трави, коли знає про кожний волосок на голові людини (пор. Лк 12,7), тим більше Йому дорога кожна людина, яку Він покликав до життя. Звичайно, що людських сил не вистарчить ніколи, щоб тривати в доброму, тому святий апостол Павло пригадує: «… Дух допомагає нам у немочі нашій…» (Рм 8,26). Наше життя є постійним свідченням вірності або невірності Господеві. Стараймося на кожному місці, де нас ставить життя, дослухатися, як нами керує Боже Провидіння: чи використовує в катехизації, чи в євангелізації, щоб від серця вповні довіряти Богові. Хай пресвята Богородиця, наша Небесна Мати, допомагає нам у наших щоденних змаганнях!
+ Ігор
Митрополит Львівський
8 липня 2021 р. Б., Філософсько-богословський факультет УКУ, м. Львів
