«Радість служіння» – тема нового числа «Патріярхату»

-
Post font size
+

Розповідати про радість теоретично – це те ж саме, що робити теоретичний нарис піднімання багатокілограмової штанги: описати можливо, але показати ефективніше. Саме тому в рамках теми свіжого числа журналу подано кілька ключових матеріалів, де люди діляться власним досвідом переживання радості служіння.

«Ми маємо вибір – або зосередитися на смутку через втрачене, або радіти з дарів, які отримуємо», – каже в першій статті випуску Ірина Ґаладза, дружина відомого на всю Канаду (і не тільки) священника Романа Ґаладзи, пароха церкви св.Іллі, що у місті Брамптон. Про радість як вибір пані Ірина говорить, розповідаючи те, як за декілька годин згорів храм, який вони разом з громадою збудували. Вона каже, що в цей драматичний період було відчуття, ніби помер хтось із рідних, але водночас вони досвідчили безкорисливу людську доброту. Також, як їмость із 50-річним досвідом, пані Ірина щиро й відкрито розповідає про те, як воно – бути дружиною священника, давати раду шістьом дітям і великій парафії.

Наступний матеріал – інтерв’ю із закарпатським священником Тарасом Бровді. Якби ютуб роздавав відзнаки за контент, то серед україномовних християнських відео-блогерів в номінації «Апостол радості» переміг би саме отець Тарас. Він став своєрідним феноменом – за рік на його канал «хоДІМ» підписалося майже 10 000 глядачів. А перше відео «Пасха скасовується» переглянули понад 60 000 людей. Щоденні мотивуючі відео о. Тараса під назвою «Майтеся файно!» збирають аудиторію ледь не з усього світу.

У статті «Релігія і радість» о. Павло (Петро) Мадяр запрошує читачів свідомо використовувати для радості всі нагоди: споглядання природи, молитву, мистецтво, все живе. У свою чергу о. Сергій Гончаров, знаний як «Падре Серж» в матеріалі «Радість богопосвяченого життя» ділиться роздумами про монашество, наголошуючи, що «габіт не робить монаха». «Падре» пише: «Щойно втрачаєш відчуття перебування у стіп Учителя, і тебе захоплює буденність та підступає смуток, але звертаєш погляд на нього, і народжується радість, ти почуваєшся на своєму місці».

Чому і з чого ми сміємося? Чи сміявся Христос? На ці та інші питання читач знайде відповіді в статті Ольги Герасименко «Кінець карнавалу. Із чого ми сміятимемося через сто років?»

Наступну частину матеріалів цього номера можна назвати «історія й історії». Насамперед, це спогад Івана Альмеса про наукову діяльність д-ра Ігоря Скочиляса, який передчасно пішов з життя у грудні минулого року. Автор довірчо розповідає про дослідницький проєкт професора Скочиляса «Київське християнство» і його мрію про 100 томів безперечних доказів і фактів про Київську Церкву.

Цікаво буде прочитати статтю Павла Теліша, де він об’ємно і глибоко змалював життєпис Олексія Стецьківа, греко-католицького священника, який багато років прослужив у римо-католицьких парафіях Польщі, але не втратив свого українського коріння.

Матеріал історика Вадима Арістова присвячений святим Кирилові і Методію. У цьому тексті медієвіст розповідає, як вже у Середньовіччі історія цих братів стала предметом інкультурації в Русі і навіть плутанини.

Репортаж із симпозіуму товариства «Свята Софія» в Америці, у Філадельфії, пригадує важливу історичну подію для України: візит Івана Павла ІІ, що відбувся 20 років тому у червні. Під час симпозіуму владика Борис Ґудзяк відзначив: «Цей візит змінив хід української історії. Він причинився до зародження духу Помаранчевої революції в 2004 році та Революції Гідності в 2013 – 2014 роках».

Про псалми як молитву, поезію та історію спасіння розповідає у своїй статті Тарас Тимо. Автор проєкту «Псалми – молитва Церкви» запрошує читачів перечитувати псалми у своєму контексті і давати їм нашу унікальну інтерпретацію у ХХІ столітті.

Надзвичайно зворушливим матеріалом про конкретне добродійство є у свіжому випуску журналу стаття Олесі Монастирської про спільноту «Наша хата» як місце порятунку і надії для безхатьків, одиноких та узалежнених осіб.

І завершує номер рецензія Ігоря Василишина на книгу о. Петра Ґаладзи «Богослов’я та літургійна праця Андрея Шептицького». Д-р Василишин називає це видання одним з кращих про богословську та літургічну думку митрополита Андрея і водночас зауважує: «Ця монографія маловідома серед ширшої аудиторії, але її варто прочитати, аби доповнити свої знання про Архиєрея».

Запрошуємо і ми наших читачів до того, аби не боятися «довгочитів» (лонгрідів), і зв’язатися з нами, щоб отримати нове число журналу «Патріярхат».

Передплатити журнал можна через Укрпошту – 90827.

Електронний варіант часопису зручно придбати на https://journals.ua/

Архівні матеріали – на сайті www.patriyarkhat.org.ua, в тому числі й англійською мовою в окремому новому розділі.

Знайомтесь з анонсами та статтями на сторінці у facebook: Часопис Патріярхат та у Twitter: Часопис Патріярхат.

Повідомила Світлана Бабинська, заступник головного редактора часопису «Патріярхат»

Останні новини

24 липня 2021 року відбулася чисельна проща з Пустомит до Зарваниці. У ній взяли участь понад 500 осіб....
У ці дні в м. Скадовськ триває щорічний християнський табір «Мандрівка з Христом» для молоді парафії влкмч. Юрія...
20 липня у храмі Покрови Пресвятої Богородиці, що у с. Дубровиця, Синкел у справах мирян Львівської Архиєпархії о....
Висловлюємо щирі співчуття! Відійшов до вічності о. Микола Кушнір, довголітній парох храму Покрову Пресвятої Богородиці с. Дубровиця Янівського...
Шестеро мам та чотирнадцять дітей протягом чотирьох днів відпочивали у Сколівських Карпатах. За підтримки управління соціального захисту департаменту...