На одній криниці був напис: «Щаслива моя доля, бо я не беру, а даю». Так, криниця від людини нічого не потребує, а дає воду. Бог від нас також нічого не потребує, а багато нам дарує. Ми святкуємо Неділю Самарянки. Дякуємо Богові за криницю Якова, біля якої відбувається зустріч Ісуса Христа з жінкою Самарянкою. На цьому наголосив єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященніший Володимир у своїх роздумах над Божим Словом у неділю Самарянки.
Євангеліє: Йо. 4, 5-42.
5. В той час Ісус прибув до одного міста в Самарії, яке називається Сихар, близько поля, що дав був Яків своєму синові Йосифові. 6. Була ж там криниця Якова. Ісус, утомившись з дороги, сів біля криниці. Було ж близько шостої години.
7. Аж ось надходить жінка з Самарії води брати. Ісус каже до неї:
– Дай мені напитися.
8. Учні його пішли були до міста купити харчів. 9. Каже до нього жінка самарянка:
– Юдей єси і просиш пити в мене, жінки-самарянки?
Не мають бо зносин юдеї а самарянами. 10. Ісус у відповідь сказав до неї:
– Якби ти знала дар Божий і хто той, що тобі каже: дай мені напитися – ти попросила б у нього, і він дав би тобі води живої.
11. Мовить до нього жінка:
– І зачерпнути чим не маєш, пане, і криниця глибока; звідкіль, отже, у тебе вода жива? 12. Хіба ти більший від батька нашого Якова, що дав нам цю криницю, і сам пив з неї, і сини його, і худоба його?
Ісус у відповідь сказав їй:
– Кожен, хто п’є цю воду, знову хоче пити. 14. Той же, хто питиме воду, якої я дам йому, не матиме спраги повіки. Вода бо, що я дам йому, стане в ньому джерелом води, яка б’є в життя вічне.
15. Каже до нього жінка:
– Дай мені, пане, тієї води, щоб я не мала більше спраги й не ходила сюди черпати.
16. Він каже до неї:
– Іди, поклич твого чоловіка й вернися сюди.
17. Озвалася жінка й каже:
– Нема в мене чоловіка.
Він відповів їй:– Добре єси сказала: нема в мене чоловіка. 18. П’ятьох бо мала ти чоловіків, і той, що тепер у тебе, не чоловік тобі. Правду єси сказала.
19. Жінка каже до нього:– Бачу, пане, що ти пророк. 20. Батьки наші на цій горі поклонялися, ви ж говорите, що в Єрусалимі місце, де треба поклонятися.
21. Ісус каже до неї:
– Повір мені, жінко: надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете поклонятись Отцеві. 22. Ви вклоняєтесь тому, чого не знаєте; ми ж поклоняємося тому, що знаємо, бо від юдеїв приходить спасіння. 23. Але надходить час, – ба вже й тепер він, – що справжні поклонники Отцеві кланятимуться в Дусі і правді. І таких поклонників Отець собі шукає. Бог – Дух; 24. і ті, що йому поклоняються, повинні в Дусі і правді поклонятися.
25. Жінка каже до нього:– Знаю, що має прийти Месія, тобто Христос, і як прийде, все звістить нам. 26. Каже їй Ісус:
– Це я, що розмовляю з тобою. 27. Тут надійшли його учні й дивувалися, що він розмовляє з жінкою. Однак ні один не спитав: «Чого хочеш від неї?» або: «Чому розмовляєш з нею?» 28. Жінка покинула свій глечик, побігла в місто й каже людям:
29. – Ходіте, подивіться на чоловіка, який сказав мені все, що я робила. Чи не Христос він?30. І вийшли з міста й пішли до нього.
31. Учні тим часом стали просити його, кажучи:– Їж, учителю.
32. Він сказав їм:– Я маю їсти їжу, якої ви не знаєте.33. Учні заговорили один до одного:– Чи не приніс хто йому їсти?
34. Каже до них Ісус:
– Їжа моя – чинити волю того, хто послав мене, і завершити його діло. 35. Хіба ви не кажете: ще чотири місяці, і жнива настануть? А я кажу вам: підведіть очі ваші і гляньте на ниви – вони вже для жнив спілі. 36. Хто жне, бере свою нагороду: плоди збирає для життя вічного, щоб сіяч із женцем раділи укупі. 37. В цьому справджується приказка: хто інший сіє, а хто інший жне. 38. Я послав вас жати те, коло чого ви не трудилися. Інші трудилися, ви ж у їхню працю вступили.
39. Численні самаряни з того міста увірували в нього через слова жінки, що посвідчила: «Він сказав мені все, що я робила». 40. І коли прийшли до нього самаряни, просили, щоб лишився в них, і він лишився там два дні. 41. Та й багато інших увірували через його слово. 42. І вони сказали жінці:
– Тепер уже віруємо не через твоє слово, але тому що самі чули й знаємо, що він справді Спаситель світу.
Владика Володимир: “Жінка-самарянка стає великою місіонаркою у своїй околиці. До цього покликані і ми”
У своїх роздумах ладика Володимир зауважив, що розповідь про самарянку є однією з детальних розповідей в Новому Завіті, в якій розповідається про зустріч Ісуса з конкретною людиною. А сама зустріч, на його переконання, долає три бар’єри або, іншими словами, повстають три мости у відносинах: 1) Ісус як Вчитель і Равві розмовляє з простою жінкою. Про це дивуються самі апостоли, коли повертаються з міста. 2) Ісус ліквідовує бар’єр між народами, бо «не мали юдеї зносин з самарянами». 3) Ісус будує міст між релігіями. Йшлося про питання культу, оскільки самаряни були напівпоганським мішаним народом.
Тому, каже владика Володимир, жінка ставить цьому всезнаючому пророку давнє спірне богословське питання про місце культу, де правильне місце зустрічі з Богом: Єрусалим (гора Сіон) чи гора Гаразім.
«Саме з Ісусом почався новий час, коли Богові поклоняються «в дусі і правді», тобто скрізь. А як почалася зустріч? Ісус виходить з ініціативою. Але його активність полягає насамперед в чеканні, в терпеливості», – пояснив Архиєрей.
Ми часом, – припускає владика Володимир, – можемо мати в серці бунт, що Бог нас не чує, не реагує. Але, на його переконання, Бог завжди на нас чекає.
«Коли жінка прийшла до криниці, Ісус їй не докоряв, не моралізував, не навертав… А попросив в неї води, це дуже правильний педагогічний крок – попри гріховність і недоліки знайти позитив», – пояснив він.
«Людяність Ісуса викликала в жінки довіру. Жінка з своєї сторони довірила Ісусові своє життя, відкрилася перед ним: вона питає, подивляє, відповідає на питання і стає великою місіонаркою в цій околиці, вказуючи на Месію. Вона свідчила. До цього покликані і ми!» – переконаний Преосвященніший Володимир.
Фото з архіву
