Владика Володимир у неділю мироносиць: «Нехай жінки-мироносиці та Йосиф Ариматейський будуть для нас всіх прикладом рішучості та любові у служінні»

-
Post font size
+

Жінки-мироносиці та Йосиф Ариматейський, над якими нині роздумуємо, є для нас чудовим прикладом вірності. Хоч вони не були досконалі, але вірні. На цьому наголосив єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященніший Володимир під час проповіді до вірних у храмі Святого Климента Папи у неділю жінок-мироносиць.

Євангеліє: Мр.15, 43 – 16, 8.

43. В той час Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що й сам очікував царства Божого, прибув і, сміливо ввійшовши до Пилата, попросив тіло Ісуса. 44. Пилат здивувався, що вже вмер; і, прикликавши сотника, спитав його, чи вже помер. 45. Довідавшись від сотника, що так, він видав Йосифові тіло; 46. тоді Йосиф, купивши полотно, зняв його, обгорнув полотном і поклав у гробі, що був висічений у скелі. Потім прикотив камінь до входу гробу; 47. Марія ж Магдалина й Марія, мати Йосифа, дивились, де його поклали.1. Як же минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, та Саломія купили пахощів, щоб піти та намастити його. 2. Рано-вранці, першого дня тижня, прийшли вони до гробу, як сходило сонце, 3. і говорили між собою:
– Хто нам відкотить камінь від входу до гробу?4. Але, глянувши, побачили, що камінь був відвалений, був бо дуже великий.
5. Увійшовши до гробу, побачили юнака, що сидів праворуч, одягнений у білу одежу, і злякались. 6. Він до них промовив:
– Не бійтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розп’ятого. Він воскрес, його немає тут. Ось місце, де його були поклали. 7. Та ви йдіть, скажіть його учням та Петрові, що він випередить вас у Галилеї: там його побачите, як він сказав вам.8. І вони, вийшовши, побігли геть від гробу, бо страх і трепет огорнув їх, і нікому нічого не казали, бо боялися.

Владика Володимир у неділю мироносиць: «Нехай жінки-мироносиці та Йосиф Ариматейський будуть для нас всіх прикладом рішучості та любові у служінні»

«Вітаю всіх в середині травня, який є місяцем життя, материнства, Богородиці», – зазначив на початку проповіді Архиєрей і пригадав, що сьогодні Церква згадує пам’ять жінок-мироносиць. За його словами, зі сторінок Євангелій ми знаємо, що Ісус Христос зустрічав різних жінок: тещу Петра, Марту і Марію, грішницю, матір юнака з Наїн. Після воскресіння рано-вранці, коли сходило сонце, відбувається зустріч з мироносицями.
Можна сказати, – каже проповідник, – чим ближче вони наближалися до гробу, то ставало світліше, з гробу вже йшло життя, сам гріб наповнився світлом. Хоча жінки були готові виявити свою любов і пошану померлому. «Коли говорили про важкий камінь при вході до гробу, то це міг бути також стан їхніх люблячих сердець, пригнічених смертю улюбленого Вчителя», – припускає він.
«Жінки-мироносиці мали право по-людськи боятися, але йшли до гробу. Це було можливо навіть не так з переконання, а радше з любові. Жінка не мала такої позиції в богословському житті Ізраїля як чоловіки. Наприклад, лише чоловікам було доручене читання Божого Слова. Жінки були здалеку, але старалися послужити соціально (Марія слухала слово, Марта клопоталася послугою, грішниця обмила і цілувала ноги, Вероніка обтерла обличчя на Хресній Дорозі). Врешті треба було довершити обряду похорону», – пояснюю єпископ-помічник.
На його переконання, мироносиці не знали ситуації біля гробу, бо мали лише інформацію про поховання улюбленого Вчителя. Тут якраз спрацювало не зобов’язання, а любов. Господня любов так запалила їхні серця, що вони загорілися у відповідний момент. Цей вогонь не згасав. Єдине, на що вони могли сподіватися, – це чудо любові. Саме таке чудо сталося, гріб був відкритий, з гробу сяяло життя. Потім мали все сказати учням і Петрові. Петрові важливо було донести навіть цей факт, що прощене відречення. Згодом сам Спаситель запитає його про визнання любові.
Відтак проповідник зазначив, що сьогоднішнє євангельське слово розпочинається розповіддю про Йосифа Ариматейського. За його словами, він, як і Никодим не могли вирішити, чи стати учнями Ісуса, спочатку на віддалі були до Ісуса, може такими підпільними прихильниками, але до кінця чомусь не стали явними учнями.
«Ісус мусів їм симпатизувати, якась притягаюча сила йшла від Вчителя. Може страх чи суспільна позиція не дозволяла цілком приєднатися до Ісуса Христа. В радянський час теж були випадки, коли люди під певним тиском змушені були формально ставати в ряди певної ідеології, але водночас були переконливі християни», – припустив владика Володимир.
Архиєрей також зазначив, що сьогодні під час Святої Літургії Церковна спільнота молилася разом з представниками Ордену Лицарів Колумба, які в цей час проводять у Львові ІІІ національну конвенцію. «Ми вже маємо стереотип, що в різних церковних спільнотах є передусім жінки. Не дивно, що першими на великодньому паломництві були жінки-мироносиці. Чоловіча спільнота Лицарів Колумба свідчить про різноманітне церковно-суспільне служіння», – зауважив він.
«Нехай жінки-мироносиці та Йосиф Ариматейський будуть для нас всіх прикладом рішучості та любові у служінні», – побажав на завершення Преосвященніший Володимир.

Останні новини

12 червня 2021 року відбулася IX Всеукраїнська медична проща до Страдчу «Моє милосердя змінює світ», яку організувала Комісія...
У суботу 12 червня 2021 року спільнота "Оселя" святкує вісімнадцяту річницю з дня свого заснування. З цієї нагоди...
З 13 до 27 червня з нагоди 20-ліття візиту до України святого Папи Римського Івана Павла ІІ у...
8 червня 2021 року у Львівській міській раді відбувся брифінг, на якому презентували загальноміську програму святкування 20-літнього ювілею...
8 червня 2021 року в конференц-залі Курії Львівської Архиєпархії (м. Львів, пл. св. Юра, 5) відбулися червневі збори...