Будьмо завжди, в будь-яких обставинах відкриті для Бога, бо він є стержнем нашого життя, особливо в час важких випробувань. Ісус Христос провадить через тріумфи, а також через хрести, бо він знає ціль – це Воскресіння. Про це сказав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії в Архикатедральному соборі св. Юра у Світлий понеділок.
«Сьогоднішня людина прагне в житті знати якийсь стержень, боїться нестабільності і смерті.
У великодні, вчора і сьогодні чуємо євангельське слово Івана. Цей євангелист має що нам сказати, бо він перейшов з вчителем хресну дорогу, розуміє суть і сенс страждання. Він порушує дуже глибоко і по-богословськи тему Воплочення Божого Сина», – зазначив проповідник.
«Можемо спитати, а що це має спільне з Великоднем? Також повстає питання, а що буде після пасхальних свят, до яких ми так готувалися? Ще день і вони закінчаться. Що нас буде тримати в житті? Ми маємо багатий літургійний рік, але одну нерозривну таємницю спасіння, до якої належить Воплочення, смерть і Воскресіння Ісуса Христа», – заохочує задуматися владика Володимир.
Тому євангелист, – підкреслює він, – наголошує також на важливості свідчення, ми б сказали нинішньою мовою передання віри з покоління в покоління.
За його словами, ми отримуємо багато привітань на свята. Багато людей обмежують свою творчість, лінуються сказати чи написати кілька слів. Тому пересилають в соцмережах відкритки з готовими шаблонами.
Відтак єпископ розповів легенду про осла: « Є легенда про осла, який в вифлиємській яскині був свідком народження дитини, навіть поділився своїм сіном. Потім цей осел подоружував в Єгипет, ніс на собі дитину з матір’ю, а також тяжкий вантаж. Не розумів до кінця суті цієї подорожі, але було приємно, коли дитина в дорозі гладила йому хутро. Сміх дитини допомагав забувати неприємності. Коли прибули до Єгипту, батьки подякували ослику за послугу та відпустили його додому. Дитина і осел були сумні від розлуки. Осел добре запам’ятав собі цю подорож, він не забував цю дитину все своє життя. Роздумував, яка ж доля цієї дитини. Також розповів своїм дітям і онукам про цю своєрідну дитину. Минуло трохи років, коли при дорозі відв’язували молодого осла. Його відвели до чоловіка, який сів на нього і поїхав в місто. Дивно, але чоловік для осла здавався знайомим. Осел пригадав, як дідусь розповідав йому про дивну подорож з дитиною до Єгипту. Так, цей чоловік був тоді саме цією дитиною. Люди кидали пальмові гілки на дорогу, кричали: Осанна. Через кілька днів осел побачив чоловіка розп’ятим на хресті і дуже засумував. Але тінь з хреста впала на ослину спину і залишилася там. З тим пір в осликів був хрест на спині в хутрі. Легенду можна продовжити, що незабаром осел радів Воскресінню Того, кого ввозив в місто, кого його предок ще раніше віз до Єгипту».
«Пасхальна подія є єдина і нероздільна, актуальна для всіх поколінь. Людина народжується, приходить у світ, через хрещення занурюється в таємницю Христової смерті та Воскресіння. Людина отримує певні життєві хрести, але вони освітлені Воскресінням. Від першого Великодня вже гріб не є страшний. Є передання, що Йосиф з Ариматеї мав певні напруження з своєю дружиною за те, що віддав цінний гріб на поховання бездомного мандрівника. Але він заспокоїв дружину, що цей мандрівник обіцяв довго в гробі не затримуватися, лише на вихідні. Так і сталося. А це місце притягує сьогодні паломників з цілого світу, бо звідтам, з цього гробу вийшло життя», – звернув увагу проповідник і зауважив: «Знаємо, що в Вифлеємі одна родина не прийняла Йосифа і Марію, тим самим втратила великий шанс, бо їхній дім міг стати місцем Воплочення Божого Сина».
