Цими днями ми багато молимося та багато роздумуємо про страсті Христові, про особисту та людську невдячність щодо Божого Сина, який відкупив нас з неволі демонського засилля та дарував нам спасіння. Від людини не вимагається надлюдських зусиль, щоб отримати спасіння, лиш виконувати Божу волю, що вказана у Заповідях Божих! Це усім під силу! Ісус Христос, правдивий Бог, полюбив нас до кінця, бо ради нашого спасіння віддав своє життя, терпів страшні муки та смерть на хресті. Сьогодні – Страсна п’ятниця, вірні нашої Церкви вшановують день історичної смерті Спасителя на хресті. Точна дата не має значення, велику роль відіграє правда про смерть Ісуса на хресті, як людини, і правда, що ми визнаємо Христа, як Бога і Спасителя світу. Ми не тільки схиляємо низько голови перед Сином Божим, але глибоко, щиро і з великою любов’ю припадаємо у глибоких поклонах до землі, виявляючи вдячність Господові, духа служіння та любові до Нього. Трудно уявити, що сам Господь прийшов з неба, наш Творець, щоб направити людську невірність перед Богом Отцем, злобу, з якою людина ставиться до Господа. Спаситель взяв гріхи всього людства, як Друга Особа Божа, щоби примирити людство з Небесним Отцем. А людина не в силі збагнути Божої любові до себе. Ісуса Христа зрадив Його учень, який навчався у школі Господній, досвідчив великої любові та доброти від Сина Божого. І якось ця любов Ісусова, Його чудотворна діяльність не вплинула позитивно на виховання апостола. Учень Христа, той, хто проповідував слово Боже, отримав силу від Бога виганяти злих духів, оздоровляти хворих, чинити чуда тощо, видав підступним поцілунком Сина Божого в руки ворогам. Нам слід пам’ятати, що кожен людський гріх – це зрада, невірність Богові, духовний засуд Його на смерть. І кожна людина багато, дуже багато разів ображала і ображає Бога, мимо того, що кається й обіцяє більше не грішити. Не дивуймося собі, бо: «Він знає, з чого ми зліплені, він пам’ятає, що ми – порох» (Пс 103,14). І дійсно, людина бажає не грішити, але внаслідок своєї немочі падає, грішить, і добре, коли не зневірюється, а встає й знову спішить до Бога в покаянні, щоб отримати прощення. А Господь завжди готовий прощати тим, хто щиро кається, Він готовий прощати більше, як людина нагрішить! Якось апостол Петро звернувся до Ісуса: «… Господи! Коли мій брат згрішить супроти мене, скільки разів маю йому простити? Чи маю до сімох разів прощати? – Ісус промовив до нього: Не кажу тобі: До сімох разів, але – до сімдесяти раз по сім» (Мт 18,21-22). Завжди прощати! Ось Божа любов, доброта й милосердя до грішної людини! О наш любий Ісусе, ми багато разів ображали Тебе в нашому житті, каємося за усі наші великі беззаконня. Перепрошуємо Тебе, не лиш за наші прогрішення, але благаємо – прости усім вірним нашої Архиєпархії, прости усім вірним нашої Церкви, прости беззаконня усьому нашому народові. Прийми наше розкаяння, яке представляємо Тобі не тільки за себе, але перепрошуємо Тебе, добрий Господи, в імені всього людства нашого краю. Прости нам. Пробач, прости і змилуйся над нами, добрий та милосердний наш Господи! Вибач нам, Господи, бо ми не в силі зрозуміти Твоєї любові та Твого милосердя, лиш наша віра дає нам силу, щоб звертатися до Тебе і мимо наших великих падінь вірити, що Ти прощаєш. Дякуємо Тобі, любимо Тебе, довіряємо Тобі, наш Спасителю, що будемо з Тобою навіки, будемо спасенні!
+ Ігор
Митрополит Львівський
30 квітня 2021 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів
