Євр 11,24-26;32-12,2
Ів 1,43-51.
Вірний Божий люд часто приходить у храм, щоб стати перед Богом і заносити до нього свої моління, різного роду благання, виявити Йому свою вдячність, перепросити за вчинені прогрішення, словом, зустрітися з Богом у духовний спосіб. Так, Господь присутній у кожному місці, де людина є і де її бракує, бо Господом наповнений цілий світ. Він, як нематеріальна суть, сутність, не має жодних перешкод, щоби проникати крізь фізичні предмети, Господь володіє знанням кожної людини, відає її найпотаємніші мислі, перед Ним не існує таємниць. У Господа все, як на долоні, чітко, ясно і не заплутано. Натанаїл, про кого описує євангелист Іван, підійшовши до Христа, почув від Ісуса слова, що Він його бачив під смоківницею, хоч фізично цього не можна було довершити, але для Бога не існує укритих речей. Ісус звернувся до Натанаїла по імені, знав його душу, проникав його наскрізь, бо назвав його справжнім ізраїльтянином. Знання Христом Натанаїла викликали в останнього глибокий вигук здивування: «… Учителю, ти – Син Божий, ти – цар Ізраїлів». Чоловік відразу назвав Ісуса Учителем, Сином Божим та царем. Велика зміна відбулася в душі Натанаїла від зустрічі з Ісусом, подібно, великі зміни відбуваються в душах вірних, які з глибокою вірою спілкуються з Христом!
А з послання побожного автора до євреїв ми почули про Мойсея-пророка, який зрікся назви сина дочки фараона, коли бачив, як страждає його народ. Не бажав жити у вигодах та комфортах, покинув двір фараона, щоб страждати зі своїми одноплемінниками. Не тому залишив затишне життя, наближене до фараона, щоби замешкати вигідно зі своїм людом, з якого вийшов, лиш пішов страждати, терпіти, й це уважав великим багатством. Пророк глядів не на дочасне коротке життя, але дивився у вічність і добре розумів, що зносити наругу, бути приниженим зі своїм народом – означає вищий стан духа, ніж посідати скарби Єгипту. Господь дав Мойсеєві глибоке розуміння духовного начала, що стоїть вище понад найбільше добро світу. Пророк залишив вигоду, а прийняв наругу, стояв високо, а зробився невільником. Був на дворі фараона, Мойсея навчали єгипетські учителі глибоких знань, виховувався в дворі фараона, усесторонньо був освічений, однак любов до свого народу перемогла безтурботний стиль життя. Це можна порівняти з тим, що певна особа, яка живе у президентських палатах, забезпечена усім необхідним до життя, яку поважають знатні та визначні особи тощо, залишає усе й іде у в’язницю до свого брата, з яким ділить його невільницьку долю?! Трудно уявити, але саме так вчинив Мойсей! Відрікся багатств та вигоди, отримуючи неволю!
Згодом автор згадує про інших персонажів Святого Писання: Гедеона, Варака, Самсона Єфту та інших, виставляючи напоказ їхню віру, якою вони перемагали ворогів, підбивали царства, осягнули обітниць тощо. Написано, що загородили пащі левам? Тут згадка про Даниїла, якого заздрісні князі та радники кинули у яму за порушення закону царя Дарія молитися до іншого бога чи людини, крім бога-царя (пор. Дан 6,8-10;17). Цар не бажав кидати пророка у яму левів, але його радники твердили, що неможливо порушувати наказу, який підписав цар. Дарій не міг їсти ввечері та не спав всю ніч. Вчасним ранком наблизився до ями й відізвався жалібним голосом: «… Даниїле, слуго Бога живого! Чи зміг твій Бог, якому ти постійно служиш, врятувати тебе від левів?» (Дан 6,21). Даниїл відізвався: «Мій Бог послав ангела свого й той затулив пащеки левам, тож вони не скоїли мені ніякої шкоди…» (Дан 6,23). Пророка витягли з ями, а на приказ царя осіб, що винуватили Даниїла, їхніх жінок та дітей кинули у яму і леви потрощили їхні кості. У різний спосіб Господь допомагав своїм слугам, які з великою вірою покладалися на нього. Ці історії легко відчитуємо у книгах Старого Завіту. Автор згадує і про воскресіння мертвих, що чинили Божі люди, зокрема, пророки Єлисей та Ілля. Про різні наруги, кайдани, бичі, в’язниці та інші муки, яких зазнавали вірні Господові люди. Не обов’язково Бог визволяв своїх вірних від мук і небезпек, але в певних обставинах Він показував свою могутню руку. Коли халдеї доносили царю Навуходоносорові на юдеїв, що ті служать своєму Богові, та придумали, щоб на звуки сурми, сопілки, цитри та інших музичних інструментів усі кланялися золотому бовванові, юдейські мужі Седрах, Мисах та Авденаго не впали ниць і не поклонилися божкові. Були оскаржені й поставлені перед царем й не заперечили, підтверджуючи, що служать іншому Богу. Цар розлютився, наказав розпалити піч в сім разів більше й кинути туди трьох юнаків. Юнаків кинули, а ті, хто кидав, згоріли від сильного полум’я, натомість, три мужі ходили серед полум’я, прославляли та благословили Господа.
Бог дає нам час, щоб практикувати віру, жити нею та вповні покладатися на Нього. Продовжуймо жити ще сильнішою вірою, ніж це було до цього часу. Віддаймося у руки Бога під час пандемії коронавірусу, вповні довіряючи своє життя Господеві, без жодного страху, претензій та нарікань. Можливо, люди світу далеко віддалилися від Господа, уважають себе «бóгами», а Всевишній споглядає до чого дійде людська зухвалість?! Вдивляймося в Ісуса, як нашого Спасителя, який перетерпів розп’яття, приготовляючи для нас краще життя у небі. Ставаймося бути слухнянішими дітьми нашого Небесного Отця, який нас любить, пам’ятає, прощає прогрішення та чекає, щоб нагородити. Пресвята Богородице, дай нам мудрість збагнути волю Бога й проживати без страху!
+ Ігор
Митрополит Львівський
21 березня 2021 р.Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів
