У період 8-10 березня 1946 року в Архикатедральному соборі святого Юра ррадянська влада провела так званий «Львівський собор», який скасував Берестейську Унію 1596 року, розірвав сопричастя з Апостольською Столицею та нібито «возз’єднав» УГКЦ з Російською Православною Церквою. Отож, з нагоди ювілейної згадки про цей трагічний день в історії Церкви поговоримо детальніше про те, що і чому необхідно пам’ятати про цей день: ідеологію радянського режиму і його слуг, атмосферу страху, ікону Києво-Печерської Богородиці, а також необхідність молитви і пам’яті про ці трагічні дні нашої Церкви.
Що необхідно пам’ятати?
Отець Гавриїл Костельник – ідейник загальногалицького собору у Львові
Першочергово органи держбезпеки і радянської влади після завершення збору підписів священників про вступ до Ініціативної групи по деканатах восени 1945року готувалися до реалізації ідеї проведення трьох окремих єпархіяльних соборів. На противагу цьому виступив отець Гавриїл Костельник з ідеєю проведення єдиного загальногалицького собору у Львові. Він відстоював її перед представниками влади, і у своїх листах до патріарха Московського Алексія. Саме його концепція перемогла і була втілена у життя у березні 1946 року.
«Собор греко-католицького духовенства» проводили вже православні члени Ініціативної групи
Члени Ініціативної групи 23 лютого 1946 року під час поїздки до Києва перейшли у православну юрисдикцію, о. Г. Костельник отримав митру, а а 24 і 25 лютого оо. Михаїла Мельника і Антонія Пельвецького було хіротонізовано як православних єпископів. Тобто, так званий «собор греко-католицького духовенства» 8 березня 1946 року проводили вже православні члени Ініціативної групи.
Проєкти доповідей були відредаговані в НКВД
Проєкти головних доповідей , а також ухвал собору, які розробив за дорученням влади отець Костельник, були відредаговані в НКВД і повернуті йому для попереднього затвердження на передсоборній нараді. Крім того, органи НКВД підготували виступи на соборі 32 священників і 10 мирян.
У службі безпеки збирали компромат на кожного священника
Делегатів на т. зв. Собор відбирали заздалегідь, їх ретельно перевіряли і списки проходили затвердження у верхах. НКВД уже у листопаді 1945 року зібрало матеріали на всіх осіб, яких висувають на собор, що має відбутися із характеристикою кожного священника і віруючого.
Для забезпечення стовідсоткової «відданості» делегатів у службі безпеки збирався компромат на кожного священника, навіть якщо він публічно ативно працював нд справою «возз’єднання» з РПЦ.
Були виготовлені спеціальні запрошення для делегатів, проте багато хто зі священників, обраних для участі в «соборі» не лише не отримали ніяких запрошень, але й до останнього не знали про це.
На «соборі» панувала атмосфера страху і психологічного тиску і постійного нагляду
Сам перебіг псевдособору фільмувався, а серед делегатів перебували переодягнені спецагенти держбезпеки.
На «соборі» панувала атмосфера страху і психологічного тиску і постійного нагляду. Закономірно, що делегати «собор» одноголосно прийняли відкритим голосуванням всі необхідні постанови.
Сам «собор» від початку і до кінця не мав жодної правочинності ні в державному, ані в церковному середовищі. Проте в реаліях сталінського режиму констатувалося, що УГКЦ в Галичині офіційно ліквідована.
Києво-Печерська Богородиця і її роль у «Львівському соборі»
Так званий «Львівський собор» завершився 10 березня під назвою «Торжество Православія». В соборі Юра було відслужено урочисту Літургію « зі всією церемоніальністю, яку тільки знає церковно-богослужбовий устав», як повідомляють архівні документи.
Перед Літургією відбулася процесія з обходом довкола собору Юра і з внесенням ікони Богородиці.
В той день цією іконою найбільше пишалися члени Ініціативної групи,позаяк саме на прохання отця Костельника з Києва було подаровано Львову одну з найдорожчих ікон, яка тільки була на той час в Києво-Печерській Лаврі.
Іконна є старовинною. Впродовж віків зберігалася у Печерській Лаврі над входом у печери. Ікона була вмурована над проскомидійником у вівтарі. Цікаво, що її оригінальна рама з образками залишилася у Києві, а у Львові Богородицю обрамили в нову. За словами отця Костельника, які він засвідчив під час проповіді в соборі в час Літургії 10 березня «Її срібна, позолочена одежа, як це вже у Львові ствердили фахівці, високо артистична, старовинна ручна робота»
За задумом отця Костельника ікона повинна була стати символом «возз’єднання». Щоб підкреслити старовинність ікони на завершення проповіді священник зазначив, що перед нею молився Богдан Хмельницький.
Чому необхідно пам’ятати про псевдособор?
Відповідь на це питання знаходимо у слові з нагоди 75-тої річниці Львівського псевдособору Архиєпископа і Митрополита Львівського Високопреосвященного Ігоря.
«Сьогодні майже не залишилося в живих свідків тих страшних часів, про які згадуємо, але рана, яка була завдана нашій Церкві і нашому народові радянською тоталітарною системою, кровоточить до сих пір. Ми не можемо повернути чи змінити час, але ми зобов’язані зробити все можливе, щоб таких подій більше не повторилося, а тому пам’ять і молитва є головними середниками того, що у майбутньому такого не станеться», – мовиться у тексті.
«У ці дні закликаю усіх вознести наші молитви до милосердного Бога за тих, які мужньо витривали у часі випробувань і гонінь Церкви, а також за тих, які зламалися внаслідок людської слабкості. ми також повинні подякувати Богу, який провадив нас весь час через цей непростий період історії. видимим же знаком Його присутності були послані ним для нашого народу пророки, серед яких чільне місце займають Митрополит Андрей Шептицький та Патріарх Йосиф Сліпий. Саме ці два славні мужі перепровадили нашу церкву через великі лихоліття і передали сучасному поколінню живу віру в Бога та любов до своєї Церкви і України», – пише Митрополит Ігор.
«Перед нами ж стоїть завдання, щоб у теперішні часи, які є не менш тяжкими, цю віру не тільки зберегти, але примножити та передати тим, які прийдуть після нас. при цьому, слідом за папою Франциском, хочу наголосити на тому, що ми зобов’язані передати наступним поколінням не попіл віри, але жар віри», – наголошує на завершення слова Високопреосвященний Ігор.
Джерела:
1. Інститут історії Церкви УКУ Підпільна Церквав умовах тоталітарної держави. Галицька видавнича спілка – 2012. – 80с.;іл.
2. Проповідь Гавриїла Костельника на Соборі УГКЦ з нагоди переміщення ікони Богородиці з Києво-Печерської Лаври до храму св. Юра // Ліквідація УГКЦ (1939-1946). Документи радянський органів безпеки – т. ІІ.
3. Сталінська “ліквідація” Української Греко-Католицької Церкви// http://ukrpohliad.org/national-memory/stalinska-likvidatsiya-ukrayinskoyi-greko-katolytskoyi-tserkvy.html
Підготувала Христина Кутнів
