Еф 4,7-13;
Мт 4,12-17.
В неділю після Богоявлення ознайомлюємося із уривком євангельського тексту святого апостола Матея, який написав, що святого Івана Хрестителя, того, хто хрестив Спасителя у річці Йордан, Ірод ув’язнив. Цар кинув пророка до в’язниці за правду, яку, не лякаючись, проголошував Іван по причині Іродіяди, забраної Іродом жінки в брата Филипа, кажучи: «… Не можна тобі її мати» (Мт 14,4). Вельможа, а особливо Іродіяда, не бажали чути голосу святого пустинника. Так, цар наказав стяти голову святому, але голосу сумління в такий спосіб не міг заглушити, бо через розправу над пророком став ще більше відповідальним за наступний грішний вчинок. А Ісус, повернувшись після сорокаденного посту в пустині, охрестився і віддалився подальше від злобного Ірода, подався у Галилею, а потім у Капернаум. Євангелист згадує Галилею як поганський край, народ якого перебував у темноті та тіні смерті, але побачив світло, Ісуса, Сина Божого. Христос появився у Галилеї, виступив з дуже коротким, але важливим та спасенним словом: «… Покайтесь, бо Небесне Царство близько» (Мт 4,17). «Покайтеся» – Ісус пропонує це слово як гасло та засаду спасіння! Не потрібно далеко ходити, не слід чогось особливого шукати, лиш стати перед Господом й каятися за свої гріхи, сповідаючись. Ісус Христос вказує на покаяння, як ключ до спасіння душі, як запевнення осягнути Царство Небесне! Це – легкий спосіб отримати спасіння, бо не вимагається надзвичайних зусиль, не потрібно строгих постів чи далеких небезпечних подорожей, не треба грошового ресурсу, все це – зайве. Простий спосіб до спасіння та вигідний, щоб отримати вічну нагороду через покаяння. Не личить втратити такої нагоди, не годиться пропустити слів Христа мимо своїх вух, бо Спаситель говорить правду, велику істину, за якою слідує вічна нагорода. У книзі Царів описана історія про Наамана, начальника війська арамійського царя, що був хоробрим, але прокаженим. Захоплена в полон дівчинка з ізраїльської землі служила в дружини Наамана. Вона сказала жінці Наамана, що у Самарії є пророк, який вилікував би її мужа від прокази. З пригодами та трудом знайшов Нааман пророка Єлисея, а той вислав слугу, щоби сказав хворому викупатися сім разів у Йордані. Військовий обурився, бо очікував пророка перед собою, щоб молився, махав руками й вигоїв проказу. Нааман сказав, що дамаські ріки, Авана та Фарфар, мають кращі води, ніж у Йордані, обернувся незадоволений і пішов геть. Але мудрі слуги звернулися до Наамана й сказали йому, що він був готовий до виконання чогось важкого, незвичайного, тоді хай послухає пророка й зануриться сім разів у воду. Пророк не ставив перед ним неможливого завдання до виконання! Лиш сказав: «… Викупайся, і будеш чистий». «Пішов він, поринув сім разів у Йордані, за словом Божого чоловіка, і тіло його знову стало, мов у малого хлопця, і він став чистий» (2Цар 5,14). Коли б Нааман не послухав ради уже своїх слуг й пішов купатися у ріку Фарфар, нічого б ці води не допомогли йому, бо пророк не посилав його туди. Уся проказа зникла з тіла військової людини, а до усього, шкіра відновилася, як у малого хлопця! Подібно стається в тайні святої Сповіді, коли людина щиро сповідається, уся душа очищується і стає праведною. Господь прощає й усуває всі гріхи з душі. Бог не вимагає від людини якихсь особливих вчинків, лиш ставить одне завдання: покайтеся. Господь звертається до всього людства світу, щоби покаялися та приносили плід спасіння, бо коли особа перебуває у гріхах, жоден її вчинок не заслуговує на нагороду, хіба може стати даром, щоби привести людину до покаяння. І Господь сходить до низів людини, як писав апостол Павло до ефесян, щоб підняти людину «… до міри повного зросту повноти Христа» (Еф 4,13), тобто, підняти людину до праведного стану, на небо.
Сьогодні наша Церква вшановує святого Теодосія, який народився коло 423 року в Кападокії. Батьки з дитинства посвятили сина на службу Богові, й він виконував обов’язок читця при храмі, бо мав гарний голос. Однак його душа тягнулася до пустинного життя і він помандрував у Єрусалим, також відвідав Симеона Стовпника, згодом поселився біля одного храму в печері. Потім помандрував до Вифлеєму й прожив у печері 30 років. Строго постив, кормився фіґами, зіллям та корінцями. З часом навколо нього стали збиратися учні, яких він об’єднував та навчав чернечого життя. Між іншим, він заохочував до побожного життя й такими словами: «…Тут покаяння, а там нагорода; тут труд й терпіння, а там радість…» Коли мав 94 роки, захищав святої віри перед різними єретиками. В його життєписі описано про багато різних чудес, які чинив святий Теодосій з волі Бога. Коли у монастирі забракло хліба й необхідно було годувати людей, він у чудесний спосіб помножив хліб і монахи з комори виносили його зібраним. Якась хвора жінка доторкнулася його одежі й видужала… Господь дав йому дар чинити чуда. Багато інших чудес довершив святий Теодосій. До самої смерті ревно трудився у винограднику Христовому. За три дні до смерті зібрав своїх монахів, благословив їх, заповів свою смерть й віддав духа Господові. Тіло поховали у Вифлеємській яскині, де він колись проживав, а його гріб прославився багатьма чудами.
Слід добре запам’ятати спасенний заклик Ісуса Христа: «Покайтеся!» Хай пресвята Богородиця, наша небесна Мати, допоможе нам постійно виконувати науку Спасителя, зокрема, часто каятися за свої та людські гріхи!
+ Ігор
Митрополит Львівський, УГКЦ
24 січня 2020 р. Б., храм Успення Пресвятої Богородиці, с. Страдч
