Еф 2,11-13;
Лк 13,18-29.
Живемо у такому часі відносно постави людини перед Богом, як люди, що замешкували землю після вигнання прародичів з раю; як були за днів Ноя, подібно, як перед приходом Христа на землю, й ті, що народилися по Різдві Ісуса, що замешкують землю до сьогоднішнього дня. Правда, що часи були різні, люди, спочатку мешкали на землі по 900 років, згодом менше років, бо, коли дуже грішми, сам Бог жалівся: «… Не перебуватиме дух мій у чоловікові назавжди, бо він також є тіло, й тому віку його буде 120 років» (Бут 6,3). Бог обмежив людині вік життя на землі до значно коротшого, бо Він пізнав «… що людська злоба на землі велика та що всі думки й помисли сердець увесь час тільки злі, і жалував, що створив людину на землі, тож на серці йому стало важко» (Бут 6,5-6). Ось так сталося, що люди небезпечно грішили, не слухали Бога, жили відносно своїх забаганок, знаємо, що стався навіть потоп через велику погрішність людей. Від початку створення людини й дотепер, так буде до кінця світу, що людина переходитиме в інший світ, помирає тіло, а душа здає звіт перед Богом – отримує нагороду або покарання. Яке покарання? Про таке говорив Ісус Христос: «… Ідіть від мене геть, прокляті, в вогонь вічний, приготований дияволові й ангелам його» (Мт 25,41). Ми розуміємо, що втратити вічну нагороду – це уже нескінченне покарання!
Святий євангелист Лука в одному місці згадує про один із фрагментів життя Ісуса Христа, який часто цілими днями навчав людей, оздоровляв їх, визволяв від впливу злого духа, а вночі виходив на гору, щоб молитися до свого Небесного Отця. Спаситель не потребував молитви, Він – Бог, але молився, щоб нас, людей, навчити молитися, розмовляти з Отцем, що на небі. Святий апостол Лука пригадував про те, що Ісус Христос говорив людям про Боже Царство, яке Небесний Отець приготував усім людям, але його здобудуть добрі, ті, хто виконували волю Господню. Царство Небесне даремно не дається, його необхідно здобувати силою, тобто пануванням в доброму над собою. Необхідна боротьба: «… не проти тіла й крови, а проти начал, проти властей, проти правителів цього світу темряви, проти духів злоби в піднебесних просторах» (Еф 6,12). Злий дух не спочиває на лаврах, не задовольняється здобутим, навпаки, працює без спочинку, щоб зводити людей своїми хитрими й фальшивими приманками, прибираючи їх у зовнішній тимчасовий приваблюючий вигляд. Й багато ведуться на це!
Вчора хтось зі священників переслав мені коротке відео на вайбер, опитування людей журналістом Олегом Бόковим про те, як вони відносяться до Різдва Ісуса Христа і чи вони святкують цей празник? Мабуть, опитування відбувалося в Києві. Із опитуваних мало хто відразу згадав про Різдво Ісуса Христа, лиш в процесі опитування більшість погоджувалася, що слід згадувати про Ісуса. Багато говорили про традицію, дух, про свято зустрічі з друзями, рідними, про застілля, веселощі, про добро, настрій, гарні обставини тощо. Одна молода особа сказала, що святкувати Різдво – це богохульство, вона не святкує й не вірить в Бога. Коли її запитали, що вона думає про святкування Різдва віруючими людьми, ця дівчина відповідала, що для кожної особи це свято сприймається на свій розсуд. Ось так, здається, багато святкують празник Різдва Христового, але дуже мало людей вникають у суть цього свята, в суть народження Спасителя, Бога в людському тілі, у правду потреби спасіння. Найкраще відповідав 11-12 літній хлопчина, який говорив, що люди не знають Бога, і він висловив бажання, щоб усі повірили в Господа. Тому для катехитів, які зібралися сьогодні на спільну молитву, завжди стоїть великий виклик, щоб ще ревніше навчати народ правд віри, потребу знати про Бога, про спасіння та вічне життя. Людям замало знати, що вони їли й пили перед Господом та чули Його навчання на майданах, але щоб вони приготувалися пройти через тісні ворота Господньої любові та милосердя в Царство Боже. Бо людині добром не обернеться те, що вона заявляє, що не вірить в Бога й немудро вставляє слово богохульство, не розуміючи значення слова та не вміючи його правильно використати. Колись первосвященник запитував Ісуса Христа чи Він – Божий Син? І почув позитивну відповідь від Господа. Тоді цей релігійний провідник роздер на собі одежу й назвав слова Ісуса богохульством (пор. Мт 26, 63-65). І вони були би богохульством тоді, коли б Ісус не був Богом, а Він – Син Божий, Друга Особа Божа, який не міг себе заперечити!
У нашому краю проживає ще багато поган, які далекі від Бога і яких слід привести до пізнання Господа, докладаючи зусиль. Хай Господь благословить усім в реалізації добрих намірів та вчинить своїми учнями всі народи (пор. Мт 28,20). Хай пресвята Богородиця допоможе нам у здійсненні благородних планів у справі спасіння!
Бажаю усім вам радісних свят Різдва Христового та щасливого Нового року!
+ Ігор
Митрополит Львівський
26 грудня 2020 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів
