Сьогодні святкуємо чудове свято Богородиці: Її введення у храм! Взагалі, пресвята діва Марія повинна займати найважливіше місце в нашому житті у справі нашого спасіння. Чому? Бо Син Божий, помираючи на хресті, залишився з нами, перебуваючи у тайні Пресвятої Євхаристії, саме Він, вказав нам із хреста на свою матір: «… Ось матір твоя…» (Ів 19,26). Марія, мати Ісусова, стала нашою матір’ю, Вона – мати усього людського роду! А діти мають велике право до своєї матері, бо вона відповідальна за них, мати піклується своїми дітьми, оберігає їх від усякої небезпеки, заступається за дітей в складних обставинах життя, словом, бажає дітям постійного добра. Богородиця добре розуміє велику духовну загрозу, яку накидає на людей злий дух. Демони постійно воюють з народом, вони – зависні та злобні духи, які не сплять, не відпочивають, не мають вихідних ані відпусток, бо увесь час ревно трудяться над загибеллю кожної людини. Марія, як мати, може усіх рятувати, лиш не всі прибігають до Неї і не всі просять у Богородиці рятунку від злобних духів та усякої духовної загрози, що існує в світі. Людині не просто жити, а з другого боку, вона має можливість і необхідність вдаватися до своєї матері, Пресвятої Марії, яка ніколи не залишить своєї дитини, що знаходиться під загрозою. Святий Учитель Церкви навчає: «Поки диявол нападає зовні, ми будемо у змозі протистояти; коли ж відчинимо йому двері душі й приймемо ворога всередину, тоді вже не зможемо протистояти йому, але, з усіх сторін, запаморочивши нашу пам’ять, … він залишить лише уста – проказувати порожні слова» (св. Ів. Золот., «Бесіда про те, що не можна розголошувати гріхи братів» п.5). Слід пильнувати зв’язок з Богородицею через посильну молитву, щоби поламати усі плани демона, не вступаючи з ним у перемовини.
Сьогоднішнє свято пригадує нам передання про те, що малу дівчинку, Марію, Її батьки, Йоаким та Анна, привели в Єрусалим і віддали на виховання при святині. Марії тоді повинно було бути три роки. Очевидно, краялося серце батькам, щеміло серце в дитини, але був такий звичай, і хто бажав – віддавали дітей на виховання, десь до 15-го року життя, а потім забирали додому. Це було на зразок монастиря чи виховного закладу, спочатку садочку, а згодом школи, в якій навчалися та виховувалися діти. Марія увійшла в святиню – найкращу школу, в якій виховував Її Господь! Літургійні тексти оспівують Її, як Божу оселю, що вводиться у храм Господній, щоб там приготуватися й стати священним житлом приходу Господа у тілі на світ (див. Утреня свята, п.3). Марія, хоч зовсім малого віку: «… трилітня тілом, але доросла духом, ширша небес і за небесні сили вища…» (див., там же) – такі високі слова висловили про неї святі письменники Церкви. Очевидно, що ангели небесні подивляли Її, раділи Нею, бо хоч Вона – людина, але перевищувала їх своєю святістю, «ввійшла до храму Божого, як найчесніший храм», який вірні ублажають завжди! Святе Писання замовчує народження Марії, про Її вхід у храм, про батьків, бо перший раз довідуємося про Неї, коли ангел, посланий Богом, прибув у Назарет, вітаючи Її: «… Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками» (Лк 1,28). І згодом продовжив: «… Не бійсь, Маріє! Ти бо знайшла ласку в Бога. Ось ти зачнеш у лоні й вродиш сина й даси йому ім’я Ісус» (Лк 1,30-31). Марія була настільки скромна й смиренна, що не бажала розголосу між людьми, Їй вистачав Господь, з ким і в якому Вона жила! Так, Вона розмовляла з апостолами; хоч рідко, та бувала між людьми, але жила в такій глибокої єдності з Богом, чого людині не в силі зрозуміти. Богородиця дуже любила людей, як виражено в молитві з Утрені свята: «Ти є визволення, ти є всіх радість, ти є покликання наше…» Марія стала чистою жертвою, яка перевищує святе святих своєю благодаттю! Вона – наша мати, Марія – ласкава мати усього люду!
Молімося до Марії та дякуймо Їй щиро, бо Вона навчає, щоби не лише малих дітей приводити у храм, але нам, як дітям Марії, слід приходити у святий храм, щоб у ньому складати свої молитви перед Господом, благати прощення прогрішень, примирившись, оновлятися духом. Постійно благаймо Марію, як нашу матір, щоб визволила нас від усяких спокус, душевних і тілесних бід. Проказуймо щиро наші молитви та просімо Марію за наше спасіння та порятунок усіх людей! Радіймо тим, що маємо Марію, як нашу Заступницю перед Богом, яка уболіває за нас, любить та допомагає у ділі нашого спасіння! Вкінці радісно та молитовно промовмо: «Радіють ангельські чини, веселяться праведних душі, бо Мати Божа приводиться у святеє святих» (Утреня свята, ірмос п. 7).
+ Ігор
Митрополит Львівський
4 грудня 2020 р. Б., Архикатедральний Собор святого Юра, м. Львів
