23 листопада 2020 року, у день 40-літнього ювілею свого пресвітерського рукоположення, Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ і Митрополит Львівський, звершив Божественну Літургію в Архикатедральному Соборі святого Юра. Йому співслужили Преосвященний владика Володимир, єпископ-помічник Львівської Архиєпархії, та духовенство Собору.
Після Літургії владика Володимир наголосив, що саме сьогодні сповняється 40 років священничого служіння Митрополита Ігоря. “Можемо собі уявити – підпілля, тяжкі часи… Це є тисячі святих Літургій, сповідей і багато іншого” – так владика Володимир окреслив ієрейський шлях ювіляра, підкресливши, що його святитель, Митрополит Володимир (Стернюк) спочиває у крипті Собору святого Юра. “Дорогий владико, разом з молитовною єдністю бажаємо Вам ще довгого служіння, ревного, особливо здоров’я, якого так потребуєте” – звернувся до ювіляра єпископ-помічник, а після многоліття, яке заспівали усі присутні в храмі, попросив Митрополита поділитися спогадом дня його рукоположення.
Митрополит Ігор розповів про початок свого пресвітерського шляху: “Я тоді мешкав у Вінниці, мене тоді з монастиря послали – там був такий отець Мисак Григорій (він, очевидно, вже помер), і підпільно нас вчили, зокрема, їздив до Хмільника, де був отець Бахталовський, у Вінниці був отець Яворський Степан, та й так вони опікувалися мною, вчили. І коли я закінчив цю підпільну семінарію, очевидно, о. Бахталовський написав листи до Преосвященнішого Володимира Стернюка”. Архиєрей поділився яскравим спогадом дня, який для нього обрав святитель: “Я приїхав за пару днів перед тими свяченнями, просив 25 листопада, на Йосафата, але це був вівторок, а Преосвященний владика сказав: “Ні, ви йдете завтра” – на неділю. Це було 23, 80 рік, була неділя, сонячний день; це було зранку, було морозно – десь так до 5° морозу – снігу не було”. Рукоположення відбулося підпільно в домі владики Володимира: “В Преосвященнішого Стернюка Володимира там мене святили на священника, а отця такого світлої пам’яті вже Якимця Михайла – на диякона, і одна сестра із Сестер Служебниць була, Люба, яка дякувала. І нас було тоді в хаті четверо людей – Преосвященніший святив, нас двоє, кого святив, і сестра, котра з нами разом молилася”.
Митрополит щиро подякував за вітання та пам’ять у день ювілею його священства: “Хай Бог всіх благословить, і особливо тих, хто вже у вічності – також про них пам’ятає і помилує”.
Духовенство та вірні Львівської Архиєпархії долучаються до щирих вітань і подяки Господеві за дар життя і священничого служіння нашого Митрополита.
Вимолюємо усіх благодатей для Вас, Високопреосвященний владико, нехай Господь Вас провадить у кріпості й мирі дорогою Його доброго священства!
