Еф 2,4-10;
Лк 8,26-39.
Із прочитаної історії часів Ісуса Христа дуже ясно довідуємося, що світ повний також злих духів, демонів, бо написано, що чоловік мав багато бісів. А коли Ісус запитав про ім’я біса в людині, той відповів: «Легіон». А в легіоні тоді нараховувалося від чотирьох до шістьох тисяч воїнів. В тому чоловікові було багато демонів, які мучили не лиш його, але близьких йому осіб та цілу округу. Попробуймо вникнути у слово легіон, у кількатисячну групу не простих людей, але військових, які готові до бою – тоді зрозуміємо велику ненависть демонів до людей. Військові завжди готові до битви – наскільки більше, демони готові губити людей у вічному вогні, чинити із людей ворогів Христа. Ось стоїмо у храмі на молитві, де присутні невидимо багато ангелів, але тут не бракує невидимих дияволів, які довершують свою чорну роботу. Що нечестиві духи роблять? Стараються перешкоджати у молитві, щоб вона стала неуспішною, заводять наші думки по різних місцях, предметах, малюють всякі обставини тощо, лякають у сповіді, щоб замовчувати гріхи, навіюють страх у душу… Чоловік, опанований демоном, який зближався до Ісуса, почав кричати, припав до землі, називаючи Ісуса сином Бога Всевишнього. Перед тим такий сильний демон, що легко рвав кайдани та трощив окови, гнав людиною по пустині, а перед Ісусом – безсилий. Кількатисячний легіон злих духів навіть не міг самовільно увійти у свині, лиш, упокорений, просив Господа дозволу познущатися над стадом поросят. Коли демони вийшли із чоловіка й увійшли в свині, усе стадо кинулося з кручі в озеро і втонуло. А Господь бажав навчити й показав, що очищення однієї душі людини набагато цінніше, як не одне стадо, а усі тварини, що існують на земній кулі! А люди Геразинського краю не зрозуміли цього, бо свині в їхніх очах мали більшу вартість від оздоровлення душі людини. Цей люд не прийняв Ісуса, населення всієї округи вийшло до Ісуса і, замість просити Його прибути до них, благали, щоб віддалився з їхнього краю. Страх зайняв більше місце у серцях та душах геразинців, тому забракло місця для Сина Божого. Ісус слухняно увійшов до човна й повернувся, а геразинці залишилися при своїх сумних інтересах, без Бога, лиш оздоровленого чоловіка залишив Господь, як свідка Божої сили. Подібно стається з тими особами, які не приймають Бога в дім свого серця, не дотримуються Господніх Заповідей та приписів Церкви, живуть, як заманеться? А кінець прийде, не лише від розповсюдженої та розрекламованої хвороби коронавірус, а також від інших хвороб, нещасних випадків та старості літ. Хто народилися – усі помруть, як навчає святий апостол Павло: «Бо заплата за гріх – смерть, а дар ласки Божої – життя вічне в Христі Ісусі, Господі нашім» (Рм 6,23). Лиш Божа благодать уможливлює щасливе життя після смерті тіла! Користаймо із часу, який нам до життя пропонує Господь, щоб очищувати своє серце та свого духа від усяких беззаконь та від гріховних нашарувань, які спричинив злий дух. Пам’ятаймо про те, що Господь: «… хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до розуміння правди» (1Тм 2,4). Коли Бог хоче, щоб ми спаслися, коли Син Божий помер на хресті задля спасіння нашої душі, то й нам слід сумлінно дорожити нашим вічним спасінням!? Не жаліймо себе в цьому ділі, бо кожна людина виграє або програє своє спасіння навіки, бо у вічності в тому не існує зміни!
Дорогі богомольці, ми з вами стали учасниками освячення відновленого розпису святого храму та спорудженого жертовника. Дякую усім вам, доброчинцям та виконавцям, хто причинився до цього благородного діла! Вдячний отцю Савчинському Володимиру, який керував та переживав за гідне виконання робіт в храмі Божому. Тут, як і в кожному іншому нашому храмі, мешкає сам Ісус Христос, на престолі у кивоті, під видом хліба й вина. Пам’ятаймо про упокореного Бога, який з нами тут перебуває! А це ще один доказ Його любові до нас! Потім Ісус бажає, щоб ми приймали Його у святому Причасті, що наближує нас до вічного спасіння. Пригадаймо гарантію, заповіт, який нам залишив Ісус Христос: «Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня» (Ів 6,54). А Бог даремно не говорить слів, бо Він – Правда! Дорожімо нашим спасінням, бо втрата його означає розлуку з вічним Добром! Усі маємо можливість бути спасенними! Мешканці села Заставне, люди добрі, християни Божого імені, найперше трудіться над своїм спасінням, бо коли таке щастя втратиться, тоді – навіки нещастя здобудеться! Святий апостол Павло переконливо писав ефесянам: «Та Бог, багатий милосердям, з-за великої своєї любові, якою полюбив нас, мертвих нашими гріхами, оживив нас разом із Христом – благодаттю ви спасенні!» (Еф 2,4-5). Бог нас любить, любімо нашого доброго, щедрого, ласкавого Господа!
І сьогодні, мабуть, вперше у цьому храмі відбулося свячення чи поставлення у диякона мешканця вашого села Заставне, а нашого семінариста Андрія Пульса. Це – велике свято! Маєте молільника, якого вибрав Господь з вашого села і який молиться за вас, а ви моліться за нього. Мені не відомо чи в історії існування села зі Заставного уже були священники? Хтось, можливо знає, пам’ятає, підкажіть..? Так, Андрій поки що диякон, але у майбутньому стане добрим священником, бо ми усі віримо в це! Бути негідним священником у Господа не годиться, краще посідати добрий мирянський стан! Дивись, дорогий дияконе, як на тебе направлені очі твоїх добрих односельчан, але ще більше пам’ятай про очі Господні, які всюди тебе бачать! Поручаю твій стан диякона в опіку пресвятої Богородиці, святих твоїх ангелів й покровителя! Молися до святих, щоб достойно виконувати своє служіння згідно волі Бога! Хай Господь благословить тебе й провадить стежками спасіння! Люби Бога, який не вміє тебе не любити, бо Він помер з любові до тебе!
+ Ігор
Митрополит Львівський
15 листопада 2020 р. Б., с. Заставне
