Гл 1,11-19;
Лк 7,11-16.
Дорогі богомольці, щиро дякую вам за присутність у храмі та старанні моління, які чините кожного дня. Прошу, пам’ятайте про молитву, моліться щоденно, бо вона – могутній засіб, щоб виблагати у Господа спасіння своєї душі та наших ближніх. Перемагаймо нездорове лінивство, яке намагається обмотати людину, немов павутиння муху, щоб тримати її бездіяльною й у безвихідних тенетах. Пам’ятайте, що життя людини на землі – обмежене, якийсь випадок, катастрофа, хвороба тощо – і наш дух у вічності. Як люди, посідаємо великий скарб у нашому тілі: безсмертну душу! Господь хоче нас усіх вчинити щасливими у вічності, докладаймо зусиль, щоб не опустити вічного щастя, бо котрі його опустять, будуть вічно нещасливими. Ніхто, хто живе, не виключений від того, щоби боротися й здобути вічну нагороду. Хто ще в це не вірить, хай просить Бога, щоб дарував таку віру! А Господь добрий, ось про Нього знаходимо чудові слова у книзі Неємії: «… Але ти – Бог скорий прощати, добрий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, – ти їх не покинув» (Неєм 9,17). Чудові слова сповіщає пророк, що Бог скорий прощати, Він готовий прощати більше, як того необхідно людині. Бога не потрібно боятися, слід просити у Нього прощення і любити за великі добродійства, які Він нам посилає та приготував для нас.
Уривок зі Святого Писання приводить нас у місто Наїн, в час, коли жив Ісус Христос на землі у людському тілі. Ісус простував з учнями у вказане місто, за Ним поспішала велика сила народу. Майже у брамі Спаситель із громадою зустрів іншу велику групу людей, що навпроти несли померлого сина-одинака, якого втратила певна вдова. Син Божий бачив, як плаче й побивається вдова за своїм єдиним сином, Йому стало жаль жінки. Звернувся до матері словами: «Не плач». Вона ці слова чула усю дорогу й не тільки, бо відразу, коли помер син, вона плакала, а люди заспокоювали, щоб не плакала. Але хто може заспокоїти матір, яка втратила єдиного сина, певну надію, її майбутню підтримку? Ісус нічого не пояснював, більш нічого не говорив, знав, що має чинити, адже Він володіє живими й мертвими! Приступив до носилок, а похід відразу зупинився в очікуванні чогось? Звернувся до мертвого: «… Юначе, кажу тобі, встань!» Ісус заговорив до мертвого хлопця, усі були в очікуванні, що буде дальше. Але не потрібно було довго чекати, мертвий підвівся й став розмовляти. Люди були в збентеженні, вони ніколи такого ще не досвідчили! Ісус промовив до мерця і мрець ожив, заговорив, а мати безмежно раділа, бо Ісус не говорив слів надаремно! У брамі міста зустрілися два походи, один на чолі з Ісусом, інший очолив несений до гробу небіжчик. І живий Христос побідив, підняв із мертвих неживого юнака! Життя перемогло смерть! Одного разу Син Божий промовив до зібраного народу й до усього люду, який коли-небудь появиться на землі: «Якже прийде Син Чоловічий у своїй славі, й ангели всі з ним, тоді він сяде на престолі своєї слави. І зберуться перед ним усі народи, і він відлучить їх одних від одних…» (Мт 25,31-32). Які це усі народи? А це ті, хто померли, бо Він усіх воскресить, щоб судити правильним судом. До садукеїв, які не вірили у воскресіння, Господь сказав: «А про мертвих – що вони воскреснуть – хіба ви не читали про той кущ в книзі Мойсея, як ото Бог сказав до нього: Я – Бог Авраама, Бог Ісаака й Бог Якова! Він Бог не мертвих, а живих…» (Мр 12,26-27). Авраам, Ісаак та Яків уже давно були померли, але, коли Бог промовляв до Мойсея, згадував про праотців, як про живих людей! Тіла помирають, навіть Ісус Христос помер, але Він воскрес; і Богородиця померла, але Бог забрав Її тіло до неба, перемінив його у безсмертне, відповідно до безсмертного духа. Докладаймо зусиль, щоби померти у Божій благодаті, у примиренні з Господом, часто сповідаймося, перепрошуймо Господа за сподіяні промахи у житті, щоб спочити у духовному мирі з Богом. Так важливо віддати духа в руки Бога, щоб нікому не стати приятелем злобного демона. Ми боремося за щасливе життя або не стараємося зовсім про це, віримо або не віримо у вічне життя!?
Сьогодні згадуємо Отців сьомого вселенського Собору, які зібралися 787 року в Нікеї, щоб сказати своє слово в справі шанування ікон. Отці Церкви визначили: «Рішаємо, що ікони не лиш у храмах, на святому посуді, священних одежах, на стінах, в домах, при дорозі…. можуть уживатися…» Дякуємо Господу, що ми у цьому не маємо жодного сумніву, бо знаємо, що ікона – це не особа, а її прообраз. Тому молимося чи вшановуємо особу, яка криється за іконою!
Висловлюю вам, достойні сестри і брати, велику вдячність за будову храму, бо – це ваші кошти, ваше бажання й зусилля, від чого постав цей прекрасний храм! Очевидно, не виключаю священника, який про це старався, очолював будівництво; дякую владі міста, архітекторам, усім працівникам, що трудилися над спорудженням цієї святої будови. Хай Бог благословить усіх, хто чим-небудь причинився до цієї священної будівлі. З-поміж інших будов, жодна, навіть найкраща та найдорожча, не зрівняється зі святим храмом, бо у ньому мешкає Ісус Христос. Часто тут вирішується доля вічності людини. Тому дбайте за ваш храм, щоб він був гарним, прибраним, чистим, охайним тощо, – усе, що тут знаходиться, спрямовується на служіння Богові. Хай Господь винагородить кожній особі зокрема за її старання та переживання про будівництво цього храму.
Може, на кінець скажу, що вас дуже багато приходило до нас в Курію, щоб виявити незадоволення священником. Ми старалися відмовити вас, вірних, щоб ви не ставили перешкоди увійти священнику в храм. Дякую, що ви послухалися поради! Скажу вам, що маємо матеріали, які розглядаємо й постараємося об’єктивно підійти до цього питання. Усіх, хто почувається в якийсь спосіб ображеними, я щиро перепрошую, відпустіть усе негативне зі свого серця. Хай Господь благословить усіх нас на добро й позитивний спосіб життя! Усіх вас віддаю в опіку пресвятій Богородиці!
+Ігор
Митрополит Львівський
25 жовтня 2020 р. Б., храм Зіслання Святого Духа, м. Львів
