Гл 6,11-18; Ів 3,13-17.
2Кр 4,6,-15; Мт 22,35-46.
Сьогоднішній день зветься неділею перед Воздвиженням Хреста Господнього і день передсвяття Різдва Богородиці. Такі збіги у церковному календарі трапляються, тому усе є так, як і повинно бути. Рівно через тиждень святкуватимемо празник Воздвиження Хреста Господнього, тому наш церковний устав велить сьогодні читати текст зі Святого Писання названої неділі та рядової, тобто п’ятнадцятої неділі. Ісус Христос говорив людям і про себе, хоч Він не бажав робити це з виразним наголосом на своїй особі. Вказував на себе, лиш потрібно було трішки здогадатися. Одного разу говорив про себе, як про Сина Чоловічого, що зійшов із неба. Спаситель згадував про Мойсея, який провадив ізраїльський народ з Єгипту до обіцяної землі. У певному моменті люди стали нарікати у пустині на Бога та на Мойсея: «… Хліба нема, води нема, а той легенький хліб набрид нам! Тоді Господь наслав на людей вогненних гадюк, і почали вони кусати їх. І вимерло в Ізраїля сила народу» (Чис 21,5-6). Змії виховували невгамовних людей. Але Бог – милосердний, чув стогін вибраного народу та молитви Мойсея, і, щоб рятувати народ, звернувся до пророка: «… Зроби собі вогненну гадюку й повісь її на стовпі, а як укусить когось гадюка, то він погляне на неї й зостанеться живий. … і, коли кого-небудь кусала гадюка, то він звертав очі на мідяного змія й лишався живий» (Чис 21,8-9). Ісус Христос вказував на себе, як на Спасителя людства, на кого необхідно споглядати, бо Він терпів за нас, розіп’ятий на хресті. Беззаконних сучасників Мойсея рятував погляд на високо піднятого змія; коли ж прибув Спаситель на землю – усіх рятує покаянний погляд на Ісуса Христа. Людина не може представити Богові своїх заслуг, філігранних добрих діл, великих духовних подвигів тощо, кожній людині найкраще звертатися до Господа з покаянним проханням. Слід каятися й просити прощення прогрішень та беззаконь! Це просто й легко! Господь бажає, щоб усі люди отримали спасіння, вічну нагороду, бо Він заплатив ціною свого життя за кожну людську душу. І щирі та глибокі слова промовив Ісус: «Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним – світ спасти» (Ів 3,17). Нам необхідно прийняти це спасіння, яке простягає нам Ісус Христос, сповідуймо Його за нашого Бога, зберігаючи Його закон.
Недільний текст Святого Писання розповідає, як до Ісуса підійшов якийсь учитель закону, спокусливо запитуючи про головну Заповідь у законі. Ісус відізвався до нього, незважаючи на нещирість вчителя. Син Божий вказав на Заповідь любити Бога усім єством, а ближнього – як себе. Часто трапляється, що тимчасові люди в житті – підступні, уникаймо їх. Не зважаймо на їхні обіцянки, бо вони – мильні бульбашки, широко роздуті, щоб легко зникнути. Господь, як добрий учитель, не виставив підступного чоловіка на сміх, лиш у повній серйозності вказав йому на головну Заповідь у законі. Можливо, законовчитель мав у цьому проблеми та перешкоди, щоб ставити Бога на перше місце у своєму житті? Може, цей чоловік мав великі амбіції, й серце було переповнене такими задатками, де бракувало основного – Бога? Чому людина підходила до Христа, спокушаючи Його – злоба не давала йому спокою? Коли в серці людини багато добра, тоді злу немає місця в душі, або воно в дуже мінімальних проявах! А в цьому випадку хтось відважився підступно розігравати Бога, бути нещирим, мати підлі наміри… Господь знає думки людини, Він не дозволить насміхатися зі себе. І коли Ісус Христос запитав присутніх: «Що ви думаєте про Христа? Чий він син?» – кажуть йому: «Давидів». Ісус їм сказав, що Давид називає його Господом, тоді Христос – не син Давида! Усі замовчали, ніхто не відповів, їхній підступ був виявлений і обмеженість в думанні показалася дуже мілкою. Перед Господом необхідно мовчати, подивляти Його, кланятися та любити усім серцем! Якраз сьогодні наша Церква згадує про святого мученика Созонта, що був убогим пастухом, але його душа була наповнена чеснотами та любов’ю до Господа. Якось він прибув до міста Помпеополь (Сола), у якому правив цісар-мучитель Нумерій-Максим, де погани покланялися золотому ідолові. Святий відірвав золоту руку божкові, подробив її, а золото роздав бідним. Погани стали ловити й мучити багатьох, підозріваючи їх у злочині. Созонт сам прийшов та став перед судом, сказавши, що він це вчинив, щоб доказати безсилість ідола. Праведника передали на муки, його тіло стругали залізними предметами, били його металевими прутами, чинили інші люті муки, поки він не віддав духа у руки Богові. Мучитель наказав, щоб тіло спалили, але Господь послав громи з блискавицями, і дощ загасив вогонь. Християни забрали святе тіло Созонта і передали землі. Це сталося 288 року. Господь прославив мощі святого Созонта багатьма чудесами!
Завтра велике свято – Різдво пресвятої Богородиці! Подумаймо, що доброго ми приносимо нашій небесній Матері? Яке наше відношення до Неї? Чи звертаємося до Неї щоденно у наших потребах, зокрема, духовних! Пам’ятаймо, що ми – діти Марії, тож відносімося до Богородиці, як до нашої Матері. Чи вчиненими гріхами не засмучуємо Марії? Як уважно проказуємо до Марії молитву «Богородице Діво»? Чи дійсно щиро стараємося відмежуватися від будь якого гріха? А можливо, хтось прив’язаний до гріха і не дбає, щоб його позбутися, тим самим наражає себе на небезпеку втрати вічного спасіння? Молімося до Богородиці, бо Вона готова усім допомогти, навіть більше, як хтось надіється! Чи проказуємо молитву на вервиці до нашої небесної Матері? Взагалі, яке наше довір’я до Богородиці, наша любов до Неї та як надіємося на Її допомогу у вічному спасінні?! Пресвята Богородице, рятуй наш народ від війни та епідемії хвороби!
+Ігор
Митрополит Львівський
20 вересня 2020 р. Б., Свята Гора, Золочівщина
