1Кр 9,2-12;
Мт 18,23-35.
Ісус Христос мав звичаї навчати народ та учнів притчами. Не завжди вони розуміли їхній зміст, але їм це залишалося надовго у пам’яті, бо таких повчальних притч вони ніколи не чули. Звичайно, вони роздумували над ними, застановлялися над змістом, бо притчі жили у їхньому спомині. Ісус настановляв присутніх, щоб гляділи у вічність, думали про відповідальність за спосіб свого життя, за вічне щастя у Небесному Царстві. Як людям, нам завжди близькі ті, з ким спілкуємося, живемо, працюємо, словом, маємо певні відношення. Господь говорив про Небесне Царство і царя, який мав відношення до Царства в той спосіб, що зводив рахунки зі своїми слугами. До нього привели одного чоловіка, який був винен неймовірну суму, якої не міг би ніколи віддати, навіть, працюючи усією сім’єю! Той не мав нічого, бодай щоб покрити частину боргу. Вельможа звелів продати його, дружину, дітей та усе, що посідав боржник. Чоловік не заїкався перед царем, що пропонує щось малого віддати, лиш впав цареві в ноги, поклонився до землі й просив, щоб терпів йому, а він згодом віддасть. Доброта пана була такою великою, що слуга навіть не просив дарувати йому борг, а цар у своїй любові та милосердю вийшов з ініціативою й подарував слузі величезний борг. Прислужник вийшов щасливим від царя, бо увесь борг йому подаровано. Повівся так, ніби йому це належалося, не виявивши ознак вдячності милостивому цареві. Ще не дійшов додому, не поділився радісною новиною з дружиною та дітьми, що мали бути продані у рабство, лиш відразу побачив одного із співслуг, що був винен йому сто динарів. Схопив його, став душити, вимагаючи, щоб віддав йому маленький борг. Боржник впав йому в ноги й став просити, щоб почекав, а позичене необхідно віддасть, зрештою, це – невелика сума. Прощений не бажав простити ближньому! Забув, що йому щойно милосердний пан простив дуже великий борг. Кинув рівного собі слугу в темницю!? Слуги, які працювали у пана, усе бачили й не могли вийти з дива від вчинку боржника, подалися до володаря й усе розповіли. Багатий вельможа не міг повірити такій історії. Покликав до себе жорстокого слугу, якого назвав лукавим. Вказав йому, що той мав поступити подібно, як пан простив йому? Повелитель розгнівався на несправедливого слугу й передав його катам, аж поки не поверне боргу. У цій притчі спостерігаємо відношення слуг до пана та володаря до слуг, також відношення слуг між собою. Це можемо порівняти із двома Заповідями Божими, що Бога слід любити усім людям, також необхідно любити ближнього, не кривдячи нікого.
Ісус Христос вказав у притчі на свого Небесного Отця, якого змалював, як доброго та милосердного пана, що дарує великі борги людям. Божому милосердю немає меж, бо Господь безмежний. І Бог прощає людям більше, як вони це розуміють! Ці історії дуже добре довідуємося зі Святого Писання, коли Ісус прощає грішниці або приймає до свого грона осіб, з яких вигнав багатьох духів (пор. Мр 16,9). «Милосердний Господь і добрий, повільний до гніву і вельми милостивий» (Пс 103,8), стверджує автор псалмів. Господь любить, прощає та милосердиться над народом, а людина, несправедлива людина, домагається справедливості, як у притчі, за якою дуже багато невиплачених боргів. Пророк Йона, якого Бог посилав до невірного народу в Ніневію, втікав кораблем до Таршішу, бо не бажав виконати волю Бога. Його навіть кинули з палуби у бурхливе море, яке відразу втихло, а риба проковтнула його. Спочатку він не слухав Господа, був озлоблений тим, що люди протидіяли Богові, грішили. Коли ж прибув у Ніневію, там проповідував слово Боже. І люди схаменулися, оголосили піст й понадягали веретища, навіть цар став прикладом у пості та покорі, сівши з веретищем на попелі. Господь змилосердився над розкаяним людом, не знищив Ніневії, як постановив, бо люди покаялися. А пророк Йона, пізнавши ситуацію, видав знамениті слова про Господа: «… знав бо, що ти – Бог милостивий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, й уболіваєш над злом» (Йона 4,2). І Йона бажав кари для люду, а не помилування. Згодом, йому було більше жаль тикви, яка всохла у нього над головою, де він відпочивав, а не людей, яких мав покарати Господь!? Так буває, що люди хочуть бути дуже справедливими щодо інших, але очікують помилування та поблажливості від Господа щодо себе?! Слуга, якому пан простив величезний борг, зовсім не рахувався з тим, хто був винен йому копійки. І багатьох людей втішає те, що на землі всі інстанції судів не останні, бо остання й дуже справедлива інстанція очікує кожну людину після смерті в іншому житті. На землі злочинці можуть бути оправдані, їх не усіх знаходять, але перед Богом ніхто не укриється, «… нічого тайного, що б не стало знаним і на яв не вийшло» (Лк 8,17). Святий апостол Павло навчає про закон, написаний в серцях людей, де сумління засуджує або оправдує людину. Він пригадує про час: «… коли Бог, згідно з моїм Євангелієм, судитиме тайні вчинки людей через Ісуса Христа» (Рм 2,16). Ісус Христос закликає прощати ближнім, не згадуючи про величину кривди, яку вчинить ближній. Бо у Господній молитві просимо Небесного Отця: «… прости нам, як і ми прощаємо нашим винуватцям…» Людині необхідно преобразитися так, як пише апостол, щоб зростав духовний рівень в серці й витісняв те, що тілесне. Хай пресвята Богородиця допоможе нам у здобуванні духовної позитивної енергії!
Вітаю усіх з Днем Державного Прапора України! Знаємо, як нелегко було нашим попередникам вибороти право на встановлення свого прапора в усій нашій Батьківщині! Хай добрий Господь береже нас у мирі та спокої!
+Ігор
Митрополит Львівський
23 серпня 2020 р. Б., с. Наварія
