Слово Митрополита Львівського у десяту неділю по Зісланні Святого Духа

1Кр 4,9-16;
Мт 17,14-23

Ісус Христос, залишивши пустиню, постійно спілкувався із народом, який Він дуже любив, бо прибув померти за нас на хресті, щоб нас спасти. Він насамперед шукав учнів, щоб зорганізувати їх, як віруючих в єдиного Бога, навчити їх проповідувати слово Господнє та вчинити з учнів віруючу, вірну Господу спільноту. Учні, які приходили до Ісуса, кого Він покликав, мали самого Сина Божого за свого Учителя. Вони бачили Його життя, досвідчили Його велику любов до народу, милосердя, яке проявляв на кожному кроці. Одного разу книжники та фарисеї привели до Ісуса жінку, яку спіймали на перелюбі. Закон велів таких осіб каменувати на смерть. Господь нічого не говорив, лиш писав по піску. Пройшов час, Ісус підвів очі й побачив лиш саму жінку, до якої промовив: «… Де ж вони, жінко, оті твої обвинувачі? Ніхто не осудив тебе?» «Ніхто, Господи», – відповіла. Тоді Ісус до неї: «То і я тебе не осуджую. Йди та вже віднині не гріши» (Ів 8,10-11). Ось милосердя Боже, що скероване до людей, яке стоїть «вище» Божої справедливості, якщо так можна сказати!? Це грішні люди строго судять своїх ближніх, а Господь шукає способу оправдати!

Ісус Христос не мав сторожі, не було у Нього особливого супроводу, усі, хто бажав, могли приступити до Нього. Правда, траплялося таке, що учні часом, розуміючи Його втому, боронили особам приступати до Нього. Так, приміром, матері приносили малих дітей, щоб Він доторкнувся до них, а учні не погоджувалися з тим. Ісус покликав їх до себе, кажучи: «Пустіть дітей, нехай ідуть до мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже» (Лк 18,16). Коли Ісус Христос спустився з гори після преображення, учні та народ чекали Його внизу. До Нього відразу приступив один чоловік і просив, щоб Він звільнив сина від посідання злого духа. Цей батько просив учнів Христових, щоб вони звільнили хлопця від посідання демоном, але ті не змогли. Господь був незадоволений тим, що учні не допомогли чоловікові й не прогнали злого духа. Коли привели хлопця до Ісуса, біс моментально вийшов з хлопця, якого Він оздоровив. Згодом учні запитували про причину їхньої слабкості проти демонських сил. Ісус сказав їм, що їхня віра мала, до усього необхідно ще молитви та посту! Потрібно знати, що дияволи аж до цього часу мучать людей грішними спокусами та різними хворобами. Здогадуємося, що й хвороба коронавірус, якщо вона винайдена у лабораторіях та випущена у народ – діло сатанинське, яке поширилося через слуг демона. Усяке зло проєктують демони, які зацікавлені погубити людей у пекельному вогні. Спаситель перестерігав: «Не бійтеся тих, що вбивають тіло, душі ж убити не можуть; а бійтесь радше того, хто може погубити душу і тіло в пеклі» (Мт 10,28). Після смерті тіла кожну особу, яка відходить до вічності, очікує суд, нагорода або покарання. Хто лиш бажає – легко отримує нагороду: необхідно бути вірними Богу, перепрошувати Його за вчинені прогріхи, миритися з Господом, жити пам’яттю про Нього.

Ісус Христос згадує про диявола та пекло, де може знайтися невірна Богові душа. Святий Учитель Церкви вияснює, що диявол перемагає нас не силою, не жорстокістю, ані насильством, лиш обманом та хитрістю (див. св. Ів. Золот., Бесіда друга «Про диявола», п.1). Злий дух не завжди виразно показує свою присутність в людині, він діє в ній скрито й хитро, щоб спонукати її до гріха й тримати душу в беззаконному стані. Демон воює за людську душу, це його здобич і він не бажає відпустити її. У нього одна мета: погубити душу у вічному вогні пекла. Тому він навіює різні страхи, щоб людина не покаялася, не отримала прощення й не примирилася з Богом. Це справа демона – намовляти людей до гріха, створювати нагоди, щоб затягати людину в свої сіті та тенета. Але може статися так, що людина по своїй волі, володіючи членами свого тіла і керуючи їх в неналежний напрям, грішить: очима, устами, руками, ногами тощо. Замість пізнавати Божу красу, прославляти Господа, піднімати руки до молитви та керувати ноги на виконання Божої волі, людина має можливість чинити навпаки! Око може стати причиною перелюбства, уста можуть хулити Бога, руки спосібні красти, а ноги – ходити дорогою беззаконня. Диявол не хоче програвати, коли його викидають з душі людини, він непокоїться і, як навчає святий апостол Петро: «… Противник ваш, диявол, ходить навколо вас, як лев ревучий, шукаючи, кого б пожерти» (1Пт 5,8). Людина завжди перебуває під загрозою, але Бог дає їй силу боротися проти злих духів. Пригадаємо, що демон – це дух, колишній збунтований ангел, який втратив назавжди зв’язок з Господом. Він – ворог людства, який втручається в людське життя, наклонює людину до гріху, очевидно, з дозволу Бога… Демон має доступ до пам’яті людини, почуттів, уяви, але не посідає влади над волею людини, над розумом та над сумлінням. Тому людина має можливість боротися проти злих духів, призиваючи в молитві Господа на поміч, пресвяту Богородицю, святих Божих угодників через піст, сповідь, святе Причастя тощо. Диявол не має можливості насильно впливати на душу. Святий Іван Золотоустий заохочує, щоб ми дивилися у небо, єдналися думками з Господом, були уважні, проявляли чуйність, щоб не попасти у пастку та сильця демонів. Він порівнює духовний спосіб життя з птахами, які літають високо і в повітрі не попадаються в сітки, тому що сильця розтягнуті внизу, по землі. Коли піднімаємося високо літаком, будинки, навіть великі речі видаються дрібними; подібно, душа, яка з Богом спілкується, молиться, до Нього пробігає – тоді грішне далеке, нікчемне, гидке. Стараймося тримати дружбу з Господом, пресвятою Богородицею та практикуймо просте християнське життя. Знаємо Заповіді Божі, Правди віри, маємо можливість каятися, приступати до святих Тайнам, приходити у храм на молитву тощо – це усім під силу, нічого неможливого та надзвичайного. Господь не вимагає від нас чуда, лиш простого смиренного життя. А демон воює, пропонує беззаконня, затягує у свої сітки; коли пташина попадається у сітку, їй і крила не послужать на добро, навпаки, заплутається ще більше. Прибігаймо до Господа так, як батько опутаного хлопця демоном, благаючи на колінах, а Бог завжди нам допоможе! Ісус Христос запевнив нам воскресіння до вічного щасливого життя! Не опустімо такої нагоди, щоб бути завжди щасливими! Святий апостол Павло писав про себе та учнів Христових, що «ми мов те сміття світу стали, покидьки всіх аж досі», але і в такому разі необхідно бути вірними Ісусові, нашому Спасителеві, та Його святій Євангелії. Хай добрий та ласкавий Господь почує наші моління, а пресвята Богородиця виблагає миру нашій душі та нашій Україні!

+Ігор
Митрополит Львівський

16 серпня 2020 р. Б., храм святого Архистратига Михаїла, с. Кривичі

Останні новини

28 вересня 2020 року відбувся день духовної віднови для духовенства Галицького протопресвітерату Львівської Архиєпархії. Зустріч була звершена в...
27 вересня 2020 року, у день свята Всемірного Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього, Високопреосвященний владика Ігор, Архиєпископ...
27 вересня 2020 року Преосвященний владика Володимир, єпископ-помічник Львівської Архиєпархії, відвідав парафію Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього...
26 вересня 2020 року з нагоди міжнародного дня осіб із вадами слуху в храмі Святого Климентія Папи у...
24 вересня 2020 року в Митрополичих садах на Святоюрській Горі (м. Львів, пл. св. Юра, 5) відбулася зустріч...