Еф 5,9-19;
Мт 18,10-20.
Переживаємо глибоку історичну подію і молимося в день великого празника – приходу Святого Духа на землю! Це Дух, що рівний з Отцем та Сином Божим, Третя Особа Божа! Ісус Христос багато разів згадував про Святого Духа: «А Утішитель, Святий Дух, якого Отець в ім’я моє зішле, той навчить вас усього і все вам нагадає, що я сказав вам» (Ів 14,26). Спаситель не залишив апостолів у трудний час, адже сам приходив до них ще сорок днів після свого воскресіння. Учитель Церкви зауважує: «Дух Святий і потішив їх в скорботі і світлом своїм осяв їх, сумуючих по причині розлуки з Учителем… і підніс їх майже лежачих, і прогнав хмару печалі, і розв’язав сумніви» (св. Ів. Золот. «Бесіда на святу П’ятидесятницю II» п.2). Десятого дня після вознесіння Ісуса на небо на учнів зійшов Святий Дух у вигляді вогняних язиків. Ісус запевняв: «Тож коли зійде той, Дух істини, він і наведе вас на всю правду…» (Ів 16,13). Святий Дух утверджував апостолів у вірі та правді, надихаючи їх відважно свідчити проповідуванням слова про Ісуса та Його визвольну місію. У книзі Діянь апостолів згадуються слова Ісуса Христа: «Бо Йоан христив водою, ви ж будете хрищені по кількох цих днях Святим Духом» (Ді 1,5). І те сповнилося, що обіцяв Спаситель: Святий Дух прибув до апостолів у вигляді вогняних язиків, наповнюючи учнів духовною силою. Це було великим благословенням на початок святої Церкви, яку Святий Дух продовжує в’язати у велику духовну спільноту. Відомо, що Церква Христова існує в усьому світі, в усіх народах, її переслідували різні режими та поодинокі особи, але запевнена Христом правда непорушна: «Тож і я тобі заявляю, що ти – Петро (скеля), і що я на цій скелі збудую мою Церкву й що пекельні ворота її не подолають» (Мт 16,18). Церква Христова голосить правду про Бога та вічне життя в іншому світі, про нагороду чи покарання. Певний автор написав: «Через вістку про те, що Ісус – Господь, різні мови знову злилися воєдино, адже кожна людина, незалежно від часу і місця народжується, щоб почути цю новину» (Роберт Е. Баррон «Католицизм», Львів, Свічадо 2020, стр. 160). Господь доброзичливо нахиляється до кожної людини, щоб її вести дорогою спасіння, бо Ісус помер на хресті з любові до нас. Ми знаємо, що грішимо, але відомо, що Ісус, прийшовши по воскресінні до учнів, мовив: «… Прийміть Духа Святого! Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються» (Ів 20,22-23). Це велика правда – ставатися праведниками із грішників і бути більш праведними! Гарні слова промовив колись святий Іван Золотоустий: «Як вогонь, впавши у тернину, легко знищує її повністю, так і благодать Духа знищує гріхи людей» (св. Ів. Золот. «Бесіда на святу П’ятидесятницю I» п.5). Для християнина завжди існує велика радість у примиренні з Господом! А слабосила людина часто порушує умову мирного життя з Богом, як про це свідчить автор псалмів: «Бо губи грішні й лукаві вони на мене розпустили, брехливим язиком зо мною говорили» (Пс 109,2). Господу не подобаються ті, хто триває у духовному гніві, коли є можливість звільнитися з цього духовного тягаря. Святий Учитель Церкви виразно про це навчає: «А щоб ви знали, що дарування Святого Духа є даром Божого примирення… що Бог затримує благодать Духа, коли гнівається на нас, щоб ти переконався, що відсутність Святого Духа є знаком його гніву… пізнав, що, коли б Він не примирився, то і не послав би Духа Святого» (св. Ів. Золот. «Бесіда на святу П’ятидесятницю I» п.3). Коли молимося молитву й звертаємося до Святого Духа, проказуємо й віримо, що «Він всюди є, усе наповнює і очищує від гріхів», тому з Ним легко спілкуватися, призиваючи Його на кожному місці. Праведний Іов у важкій хворобі довіряв Богові, молячись: «Я чув лиш те, що говориться про тебе, але тепер на власні очі тебе виджу! Тому смиряюся і каюсь на поросі та на попелі» (Іов 42,5-6). Сидів на попелі та у поросі, кого тіло «вкрилось червою і струпом», а «шкіра потріскалась, узялася гноєм» (Іов 7,5), але молився, сидячи на попелі. І Бог вислуховував його молитви! Савло, що був у дорозі до Дамаску, щоб переслідувати людей, почув голос Божий, впав на землю й молився в такому положенні: «… Хто ти, Господи? …» (Ді 9,5). Отже, лежав і молився, розмовляв з Богом. Або пророк Йона, який втікав, щоб не виконати волі Бога, був проковтнутий великою рибою в морі: «З нутра риби Йона почав молитися до Господа, Бога свого» (Йона 2,2). Правда про всюдиприсутність Бога – незаперечна! Тому необхідно молитися на кожному місці й постійно підносити свого духа до Господа! Святий апостол Павло дав таку пораду: «Я хочу, отже, щоб мужі молилися на всякому місці, зводивши до неба чисті руки, без гніву й суперечки» (1Тм 2,8). В житі людини важливе місце займає молитва, якої навчає нас Святий Дух. Людина повинна молитися, тобто розмовляти з Богом, виявляти Йому свою любов та вдячність, каючись, просити Святого Духа о прощення прогрішень та беззаконь. Учитель повчає: «… благодать Духа вчинила нас самих храмами Божими, якщо ми, лиш, уважні; тому (молитися) для нас всюди дуже легко» (св. Ів. Золот. «П’ять слів про Анну IV», п.6). Ісус Христос повчав присутніх: «Глядіть, щоб ви ніким з оцих малих не гордували: кажу бо вам, що ангели їхні на небі повсякчас бачать обличчя мого Небесного Отця» (Мт 18,10). Це означає, що Господь знає про кожну людину, навіть про таку, яка, на людський погляд, не відіграє великого значення у певній спільноті. Святий Дух зуміє промовити до кожної людини на рівні її розуміння…
Докладаймо зусиль, щоб пам’ятати про Господа в кожному місці, повсякчас, звертаючись до нього нашими словами, називаючи це молитвою! Коли Господь пам’ятає про вівцю, яка згубилася чи відбилася від стада – тим більше пам’ятає про нас, за кого Син Божий заплатив своїм життям, вмираючи на хресті! Господи, Духу Святий, дай нам мудрості гідно пізнавати й виконувати волю Господню, «бо дні лихі», а час обмежений. Пречиста Діво Маріє, будь завжди з нами!
+Ігор
Митрополит Львівський УГКЦ
8 червня 2020 р. Б., храм Святої Трійці, м. Львів
