Тит 1,5-2,1
Лк 20,9-18.
Сьогодні свята Церква згадує святих мучеників Євстратія, Авксентія, Євгенія, Мардарія та Ореста. Ці святі мученики віддали своє життя за віру в Христа в часі переслідування цісаря Діоклитіана. Святий Євстратій був високим військовим чиновником 28 років. У місті Саталіоні ув’язнили священника Авксентія, а військовий Євстратій прийшов у в’язницю й просив ув’язнених за віру, щоб його благословили на мученицьку смерть. Наступного дня він прибув на суд і відважно вголос прославляв Спасителя. Він був страшно мучений за такий спосіб визнання Ісуса Христа як Бога. Наприклад, святому Оресту впав на землю святий хрестик, його за це розтягнули на розпаленій решітці, на якій він, прославляючи Бога, віддав свою душу в Його руки. Подібно мучили та вбили інших сповідників віри в Ісуса Христа, кого мученики визнавали за Бога та Спасителя світу. А святого мученика Євстратія кинули у вогонь, і його душа полинула до Господа. Святий Учитель Церкви написав такі слова в похвалу мученику: «Мучителі впроваджували в дію вогонь, залізо, муки; … цілковито оголили ребра його; але страждалець був непереможний: він лиш говорив, видаючи тільки голос – і слово отримувало верх над їхніми ділами… а голос мученика, вийшовши із його святих уст, возносився до самого неба» (св. Ів. Золот. «Похвала св. мч. Юліану» п.3). Тихий голос мученика легко перемагав мучителів з їхніми мученицькими діями!
Віру необхідно практикувати, а не лише визнавати чи голосно заявляти устами, як висловився святий апостол Яків: «… віра, коли діл не має, мертва сама в собі» (Як 2,17). Ми – віруючі люди, за нашою вірою має слідувати гідне християнське життя, що складається з років, тижнів, днів та годин. Важливий, дуже важний кожен день та година нашого життя. А усе складеться на роки й покажеться сума життя людини: добрі та злі сторони, лице та виворіт, білість та чорнота, словом, усе стане прозоро перед Богом! Гріховні грубі скиби, які людина перевертає у своєму житті, важко лягають на душу, бо це – доробок демона. Лиш завдяки Божому милосердю, шляхом щирого каяття, можливо позбутися навіть дуже тяжких гріхів. Нам корисно знати, що немає гріха, який би не простив Господь, хіба людина сама розчарується в тому й перестане довіряти Господові.
Святий апостол Яків навчає: «Сповідайте, отже, один одному гріхи ваші й моліться один за одного, щоб вам видужати. …» (Як 5,16). Ми щасливі, що Господь залишив нам священників, до яких звернувся через своїх апостолів: «Кому відпустите гріхи – відпустяться їм, кому ж затримаєте – затримаються» (Ів 20,23). Кожна віруюча людина має щастя очищатися від своїх беззаконь через щире розкаяння у святій тайні Сповіді. Господь не тільки прощає, але дарує небо, відпускаючи людині її гріхи (пор. Лк 23,43). І ми вдячні Господу за великий дар священства, бо священник – заступник і молільник перед Богом! Священник повинен молитися не лиш за себе, але благати Господа за довірених йому вірних, за усіх людей, також за упокій душ вірного народу. На священнику лежить велика відповідальність, бо йдеться про спасіння людських душ. Він повинен дорожити кожною душею, незважаючи на ставлення особи до нього. Таку науку дав Ісус Христос, помираючи на хресті, молився за розпинателів: «… Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять…» (Лк 23,34). Ісус Христос бажає бачити свого священника сильного духом, бо молитися за ворогів чи просити для них прощення – вимагає великого зусилля над собою, великої хоробрості. Це – мужність високого ступеня! Святий Іван Золотоустий навчає про священників: «Земські володарі мають владу зв’язувати, але, лише тіло; а ці узи зв’язують саму душу й проникають в небеса; що священики довершують на землі, то Бог довершує в небі, і судження рабів благословить Владика» (св. Ів. Золот. «Про священство III» п. 5).
Дорогий брате, священнику Назарію, не забувай про твою відповідальність перед Богом за спасіння душ, бо це – найважливіша справа. Одягайся у любов і терпеливість, тому що різні випробовування очікують на тебе, різні несподіванки приноситиме тобі життя. Оточи себе щитом молитви, лиш Господь подасть тобі допомогу, бо своїми силами неможливо довершувати справ, що відносяться до освячення та спасіння душі. Хай Господь благословить тебе! Поручаю тебе в опіку пресвятій Богородиці, святим ангелам та твоєму покровителеві! Дякую твоїм батькам і дружині, учителям, вихователям духовної семінарії та рідним, усім, хто позитивно виховували та впливають на тебе! Хай ім’я Господнє благословиться у твоїй особі!
+ Ігор
Митрополит Львівський УГКЦ
26 грудня 2019 р. Б., храм Всіх Святих Українського Народу, м. Львів
