Воздвиження Чесного Хреста Господнього ― одне з дванадцяти найбільших світ нашої Церкви. З цієї нагоди Митрополит Ігор відправив Архиєрейську Літургію в храмі Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього у Львові.
У своїй проповіді владика Ігор звернувся до історії віднайдення хреста Господнього 326 року. Його знайшла 80-літня царівна Олена, яка з такою побожною метою прибула до Єрусалиму.
― На той час пройшло майже три століття від часу смерті Христової, але люди передавали одні одним пам’ять про місце розп’яття. Здогадуємося, що в таємний та інші способи, побожні особи приходили на це місце, щоб вшанувати його, роздумувати про страсті Христові та його спасенну жертву. Свята Олена задалася питанням, щоб віднайти місце поховання, гріб Спасителя та по можливості, хрест, на якому помер Ісус Христос. Люди пам’ятали, що Ісуса розіп’яли на горі Голгофі й поховали поряд з місцем розп’яття. А римляни, що заволоділи цією територією, не залишили сліду з давнього міста ще й спеціально безчестили святі місця. Свята Олена з єпископом Макарієм розпитували людей та приблизно, визначили місце, на якому був розп’ятий та похований Ісус. Тоді на цьому місці знаходилася зруйнована божниця. Розібрали руїни, розчищали місце, стали копати землю й докопалися до гробу Спасителя, а, відтак, знайшли три хрести. Один із них, від доторку якого видужала хвора жінка, признали за хрест, на якому помер Спаситель світу. Люди з плачем тиснулися до хреста, щоб діткнутися до нього та цілували його. А єпископ Макарій підносив хрест, показуючи народові, який голосно співав: «Господи, помилуй!», ― розповів коротку історію Митрополит.
Знакову роль у розумінні несправедливого засудження на смерть Ісуса відіграє перебіг суду, який провадив Пилат, римський наставник.
― Хоч вголос промовляв, що не знаходить в Ісусі провини, однак, під тиском юдеїв, ворогів Ісуса, залишав правду, якої не знав, а потвердив несправедливість, що була притаманна в його житті. Коли Ісус сказав йому про правду, про яку він прийшов свідчити у світ, Пилат зацікавився: «… Що таке правда?…» Правитель не знав вирішувати справи по правді, бо римляни, як загарбники, вирішували справи силою і так, як їм було вигідно. А Ісус освідчив Пилатові: «… Кожний, хто від правди, слухає мого голосу» (Ів 18,37). Намісник слухав голос Господній, але чув не його, не тримався голосу сумління, лиш, виходив до юдеїв та повідомляв їх, що в Ісусі не знаходить жодної провини. Намагався відпустити Ісуса, до якого звертався та заявляв, що має владу відпустити. А Ісус сказав йому, що, на даний час він має владу, яка надана йому згори. Потім, вивів Ісуса зовні, засів на судейське місце й промовив до юдеїв: «… Ось, ваш цар» (Ів 18,14).
Тобто «великий» суддя торгував своїм сумлінням і скотився в немалий гріх, хоч Ісус повідомив його: «… хто мене видав тобі, має більший гріх». Бачимо, що підлегла Богові людина, Пилат, несправедливо осуджував Боголюдину.
― У вічності усе змінилося навпаки: Син Божий видав справедливий вирок Пилатові! Який? Можемо з певністю ствердити, що безпомильний! А докладніше, у вічності будемо знати чи Пилат уникнув вічного покарання?! Цей чоловік мав великий та непримушений вибір ― стати по стороні правди, бо переконався, що Ісус був невинний, але людське поставив вище від Божого, дочасне підніс понад вічне?! «Не мав би жодної влади» ― краще було б для нього, як використовувати владу проти себе, що у вічності може обернутися у вічну кару! ― підкреслив у своєму зверненні до вірних Архиєпископ.
Варто звернути увагу, що Ісус намагався достукатися до серця римського намісника, але той любив більше людське, як Боже; піддавався впливам зовнішнього тиску, впливу крику та погроз, замість, правди, миру та спокою, про що свідчив йому Ісус.
― Сьогодні споглядаємо з великою радістю та любов’ю на святий хрест Господній. Дякуємо святій царівні Олені, що з натхнення Божого віднайшла святий хрест з єпископом Макарієм! Святкуємо свято Воздвиження хреста Господнього, перед яким молимося, покланяємося, цілуємо та любимо святий хрест, бо, помираючи на ньому, Ісус відкупив увесь людський рід від демонського засилля… Молімося до Божого Сина, щоб завершив війну, яка точиться у нашому краю! Просімо Господа милосердя над нашим народом! Хай пресвята Богородиця, мати Ісусова виблагає нам прощення провин та закінчення війни! ― закликав Митрополит Ігор.
З нагоди свята Архиєпископ вручив подячні грамоти парафіянам, які долучаються до служіння парафії.
Наприкінці Літургії відбулося освячення води.
