Хто черпає з джерела Ісуса Христа, зі Святих Таїнств, той у перспективі не буде мати спраги ніколи, бо ця вода б’є в життя вічне. Нехай це буде нашою пасхальною дорогою! До цього заохочував єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир під час проповіді в Архикатедральному Соборі святого Юра у неділю самарянки.
«Дякуємо Богові за дар води, яку маємо, споживаємо. Бо вже на початку Святого Письма, у першій Книзі Буття зустрічаємо воду, яка служить для іншого створіння: для рослин, тварин, для людини… Це може для нас бути самозрозумілим, бо маємо достатньо води. А як би було без неї? В час війни певні регіони України зустрілися з проблемою браку води, зокрема питної. А це один з елементів гуманітарної кризи. Тому одним із важливих соціальних проєктів є будова криниць. Бо як проповідувати людям Бога як джерело життя, коли вони хворіють чи помирають через брак якісної питної води?» – зазначив проповідник.
Відтак Архиєрей звернув увагу на сьогоднішнє євангельське слово, яке провадить нас у Самарію, де біля криниці відбувається зустріч Ісуса з жінкою самарянкою.
Владика зауважив, що це одна з найдовших розповідей у Новому Завіті, що розповідає про зустріч Ісуса з конкретною людиною: «Ісус іде з Юдеї в Галилею, на стежки свого дитинства. Він не мусив іти через Самарію, бо головна дорога провадила через Трансйорданію. Можна було обминути цей поганський край. Але треба було зустріти там жінку (євангельське ”треба” додає важливості події). Можна сказати, заради однієї особи він змінює маршрут».
Також проповідник звертає увагу на символіку, присутню у цьому уривку: «В місті Сихар біля криниці Ісус чекає на жінку. Тут є різноманітна символіка: Не вказано конкретне ім’я жінки, самарянка представляє немовби цілий народ. Шоста година – це також година смерті Ісуса на хресті. Виглядає, що попереднє невпорядковане життя не приносило самарянці спокою. Напевно, непросте було її суспільне становище. Мавши шістьох чоловіків, вона водночас була самотня. Зустріч з Ісусом дарує їй мир, показує сенс і перспективу життя».
На переконання єпископа, власне не авторитет Учителя, а саме людяність Ісуса викликала в жінки довіру.
«Ісус і самарянка є лише вдвох – це дуже особиста зустріч. Хоча їх об’єднує джерело. Жінка почулася потрібною, що вона може послужити. Адже іноземець просить в неї води. Самарянка пережила глибоке навернення, стає ученицею Ісуса Христа; вона йде і проповідує Благовість серед свого народу. Криниця стала для неї місцем зустрічі з Джерелом життя», – підкреслює владика Володимир.
І наголошує на тому, як важливо серед багатьох відмінностей знайти щось спільне, тобто знайти пункт дотику. А це можливе лише в щирому діалозі.
Владика Володимир звертає увагу на цікаву деталь: «Коли жінка прийшла до криниці, Ісус їй не докоряв, не моралізував, відразу не навертав… Почав шукати щось спільне. Каже: дай мені води напитися. Він черпає для себе силу з того самого джерела, а водночас задає нові імпульси. Ісус ніби зробив таке просте – попросив води у жінки. Той, хто на водах землю завісив, наливає джерела й озера, хто водами хмари напоює (Вечірня і Утреня), просить напитися води в простої жінки. А цим самим Він увійшов у життя цієї людини, в її конкретне життєве завдання».
Бачимо Божу педагогіку, – каже проповідник, – яка полягає в чеканні, в терпеливості. Тобто активність, ініціатива Ісуса полягає в чеканні на самарянку. Він чекає, щоб особисто порозмовляти. І ця розмова попровадила до віри. Жінка відразу йде і ділиться цією вірою серед свого народу.
«Ісус не має чим зачерпнути воду, бо Він є водночас сам джерелом. Самарянка вже не потребує глечика після зустрічі з Ісусом, вона його кинула, бо сама ним стає. Йдучи до джерела живої води, не потрібно глечика. Я повинен ставати тим ”глечиком”! Важливо нам самим йти та провадити інших до джерела життя, а не отрути. Самарянка отримала воду, яка висушила джерело її гріхів, а наповнила благодаттю», – заохочує єпископ-помічник Львівської Архиєпархії.
«Бог нас щедро обдаровує, а ми повинні цим ділитися з іншими. Якщо криницю закрити, не брати з неї воду, не чистити її, тоді вода застоїться, віддаватиме неприємний запах. А згодом ніхто не звертатиме на неї увагу, вона не буде нікому потрібна. Також людина повинна відчути, що вона комусь потрібна. Інакше вона не бачитиме сенсу жити», – додає проповідник.
І просить: «Будьмо вражливі на молитовне життя, участь у Святих Таїнствах, які закорінені в пасхальній таємниці. Хоча можемо сказати, що Бог є скрізь, тим більше зараз можна слухати чи дивитися Богослуження онлайн. Тоді можемо спитати – чи тоді є сенс ходити до храму? Вода є також в атмосфері. Але коли ми хочемо пити, то йдемо до джерела. Неможливо без цього жити».
