Євр 9,1-7;
Лк 10,38-42, 11,27-28.
Сьогодні святкуємо чудовий празник Введення у храм Пресвятої Богородиці – це теж назва храму в Малечковичах, у якому стоїмо спільно на молитві. Уже пройшло десять років, як ви його збудували – дехто із вірних, які у свій спосіб брали участь у будівництві, відійшли у вічність, а більшість успішно продовжує молитися та прославляти Бога. Свято Введення пригадує, що Пресвяту Богородицю як малу дівчинку батьки привели у святиню та залишили Її на виховання. Це подібно до садочків нашого часу, де батьки залишають своїх дітей, втім лиш на короткий термін дня – а Марію віддали у храм й залишили там на виховання, на роки; самі ж батьки подалися в дорогу додому. Як вибрана діва на матір Божого Сина, здогадуємося, мала Марія радісно залишилася в храмі та успішно виховувалася у ньому. На Утрені свята так прославляється Марію: «Трилітня тілом, але доросла духом, ширша Небес і за Небесні Сили вища, нехай прославляється піснями, Богоневісна» (Утреня свята, пісня 3). Можливо, час від часу батьки приходили Її відвідати, що траплялося дуже рідко. Очевидно, Вона повернулася додому, коли Їй було приблизно 13-14 років. Святе Писання пам’ятає подібні випадки, коли дітей залишали при святинях на виховання. Анна, дружина Елкани, коли відлучила хлопця від грудей, відразу привела його у дім Господній та відала священикові Елі, сказавши йому: «Про це хлоп’ятко я молилась, і Господь дав мені те… За те ж я й віддаю його Господеві: по ввесь свій вік буде відданий Господеві!…» (1Сам 1,27-28). Це підтвердження зі Святого Писання, що малих дітей віддавали до храму на певний час, а деяких – назавжди! Коли Марія повернулася додому – невідомо, чи її батьки були ще при житті, чи вже у вічності? Вона мешкала у Назареті, мабуть, в домі своїх батьків, займалася певною роботою, багато молилася, бо так навчилася у святині та виконувала певну роботу. Марія, не знаючи, з волі Божої готувалася стати матір’ю Сина Божого, як стверджує Учитель Церкви: «Діва в усьому була гідна подиву…» (св. Ів. Золот., Бесіда ΙV на Мт, п.5). Святий апостол Лука написав, що одного разу, коли Вона молилися у своєму домі, до Неї несподівано прибув ангел. Вона стривожилася, такої зустрічі ще не переживала, до усього, ангел заговорив до Неї: «… Радуйся, благодатна, Господь з тобою! Благословенна ти між жінками» (Лк 1,28). Марія почула від ангела неочікувані слова, кожне з яких несло глибину думки та правди, бо це слова від Бога. Це були перші слова, щоб Вона радувалася, раділа, щоб жоден сум не знаходив місця у Її серці. Відомо, що кожна людина переживає різні виклики, впливи позитиву та негативу, депресії тощо, а вона, мимо усього, повинна радуватися, не допускати суму, сумніву чи пригноблення у серце. Посланець із неба повідомив Марію, що Вона благодатна – повна, переповнена Божою ласкою, наповнена Божими дарами, за що слід дякувати Богу, любити Його і мимо всяких випробувань радіти даром Господнім! Марія постійно була вдячна Господеві за усі Його добродійства, які отримала від Нього сама та які отримувало усе людство! А Божий дар не означає нічого іншого, як самого Господа. І прозвучало: «… Господь з тобою!» Бог запросив Марію через ангела у близьке своє товариство, Вона стала другинею Господньою! На таку Бог вибрав Марію перед віками, відтоді, відколи Бог є Богом – а це тривання без кордонів, без кінця, безмежне! Господь призначив Марії свої рясні духовні дари, які Вона прийняла й розвивала. У святині від дитинства Марія навчилася багато: постійного перебування з Богом; любові до Нього, довіри, пізнавання Його волі тощо; навчилася любити ближнього. Очевидно, Вона мала великі випробування, хоч би тортури, які впали на Її Сина, але вміло відділяла гріх від осіб, за спасіння яких переживала до кінця свого життя. Маленьку Марію впровадили батьки у святиню – це гарний приклад усім нашим батькам, щоб дітей від дитинства віддавати Господу, вчити їх побожного, відданого та близького життя з Богом.
Інше велике свято, якого ми усі з нетерпінням чекали – посвячення Божого дому під назвою «Введення храм Пресвятої Богородиці» у селі Малечковичі. Хоч назва села вказує, що воно не таке велике – Малечковичі – однак стверджуємо, що воно дуже велике, гарне, упорядковане, чепурне, займає місце близько Львова й у ньому збудований прекрасний храм з пречудовими мозаїками. Відразу в тексті дуже дякую парохові, священнику Василеві Мудю, за його пильність, уболівання, терпеливість, погодження, щоб тут сіяла краса дому Божого, та дякую отцю за старанне служіння вірним! І ще: висловлюю глибоке признання та вдячність отцю Євгену Андрухіву з його нетомними трударями за побожно-мозаїчне оформлення цієї пречудової храмини! Дякую архітекторам, будівельниками та іншим спеціалістам, які старалися, щоб цей храм був величавим та гідно свідчив славу Божу! Прошу прийняти мою признану вдячність усім вірним цього храму, які вкладали свою лепту в будову Божого дому! Окрему вдячність висловлюю доброчинцям, за яких звучатиме молитва кожного разу на Службі Божій! Отець Василій знає усіх вас, а можливо й ні, бо знайдуться і такі особи, які бажають залишитися в тіні, щоб Господь, який бачить тайне добро, відізвався їм щедрими дарами. Таке життя, така правда, що Господь не залишить без нагороди навіть кухля води, поданої ближньому! (пор. Мр 9,41).
Цей храм – найважливіша будова в цій околиці! Тут замешкує сам Син Божий під видом хліба та вина у святому Причасті! Коли цар Соломон збудував прекрасний храм у Єрусалимі, у принесеному з Давид-города священниками й левітами кивоті, до новозбудованої святині: «… не було нічого, крім двох кам’яних таблиць…» (1Цар 8,9). «Цар же Соломон і вся ізраїльська громада, що зібралась коло нього перед кивотом, жертвували з ним волів і овець, – стільки, що їм не було ні числа, ні ліку» (1Цар 8,5). Спостерігаємо видиму різницю між храмом царя Соломона і храмами, які будувалися після воскресіння Ісуса Христа. Безперечно, що храм, збудований Соломоном, був по красі особливий, але в кивоті не замешкував Ісус Христос, який стається жертвою на престолі, – лише були таблиці. В давнину жертвували волів та вівці, а Ісус Христос сам велів, щоб у Новому Завіті жертвували Його самого на престолі під час кожної Служби Божої, під видом хліба й вина. Пам’ятаємо, що одна Служба Божа вистачить, щоб спасти цілий світ, бо на ній жертвується Син Божий! Тому глибоко оцінюймо участь у Службі Божій, стараймося часто причащатися, щоб удостоїтися вічного щасливого життя. Хай Боже світло знайде місце у наших душах!
Щиро дякую усім за участь у сьогоднішньому святі! Хай Господь усіх вас благословить духом довіри до Нього та добрим здоров’ям! Поручаю усіх покрову Пресвятої Богородиці!
+ Ігор
Митрополит Львівський
4 грудня 2021 р. Б., Храм Введення Пресвятої Богородиці, с. Малечковичі
