Сьогодні ми станемо свідками та учасниками дияконського рукоположення нашого співбрата Тараса, який також має свій родинний контекст, історію життя та покликання. Він прагне надалі писати свою історію служіння у дияконстві. Подаруймо йому нашу молитовну підтримку! Про це сказав єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященний Володимир під час проповіді до вірних у храмі Благовіщення Пресвятої Богородиці у день преподобного ісповідника Харитона, з нагоди дияконського рукоположення Тараса Ткача.
«Жовтневий ранок понеділка дарує нам свято. В сьогоднішній день вдивляємося в постать святого преподобного ісповідника Харитона, звершуючи його пам’ять», – зазначив проповідник.
«Линемо думкою у перші віки християнства, коли переслідували вірних послідовників Ісуса Христа. Як подають біографи, преподобний Харитон був родом з Іконії, що в Малій Азії. В час правління Ліцинія його вкинули до в’язниці за те, що визнавав Ісуса Христа Спасителем. Це ув’язнення супроводжувалося численними тортурами. Коли настала свобода для християн, тоді Харитон покинув в’язницю», – пригадав історію святого Архиєрей і продовжив думку: «Він не нарікав на свою долю чи перенесені муки, а на знак вдячності Богові вирушив на прощу до Єрусалима. В дорозі на нього напали розбійники та вкинули його зв’язаним до печери. Самі пішли шукати наступну здобич. Згідно передання, до печери приповзла ядовита змія і почала пити вино, яке там було на цей час. Коли розбійники вернулися до печери, то також напилися цього вина, яке вже було розбавлене зі зміїною отрутою. Як наслідок вони померли у великих муках. Так Харитон був врятований. Не відомо, хто його звільнив з печерних оковів, але він знайшов у розбійників певні багатства, які роздав потребуючим, а біля печери збудував лавру Фаре. У самій печері повстала церква, яка була освячена 380 року».
«У лаврі преподобного Харитона збиралися самітники, які проводили час у молитві та праці. Наш згаданий святий засновував ще інші лаври, а сам згодом перебрався на високу гору, де на самоті проживав аж до смерті», – додав він.
«Бог не покидає своїх вірних слуг. Коли старець вже не мав сили ходити по воду, то поблизу його печери зі скали почало бити джерело води», – підкреслив владика Володимир і на завершення попросив про молитовну підтримку для рукоположеного у дияконство Тараса Ткача.
