Що можемо сьогодні для себе навчитися, взяти на життєву стежину? Якщо перед гріхом не зупинитися, то він щораз більше прогресує і руйнує, засліплює! Бачимо, як виноградарі вбивають всіх підряд. На це звернув увагу єпископ-помічник Львівської Архиєпархії Преосвященний Володимир під час проповіді до вірних у тринадцяту неділю після Зіслання Святого Духа.
«Осінь – це пора збирання плодів. Складаємо велику вдячність матері-землі, яка нас годує! Тему збирання плодів порушує сьогодні і євангельське слово. Ісус вживає образи, які близькі людям, на прикладах зі щоденного життя пояснює глибокі речі, зокрема говорить про перспективу Царства Небесного», – зазначив на початку проповіді владика Володимир.
За його словами, сьогодні чуємо притчу, в якій домінує образ зі світу економіки – оскільки теми про маркетинг чи менеджмент описані на євангельських сторінках, щоправда в іншій термінології. Це означає, що вони були в устах Ісуса.
Відтак Архиєрей виокремив два типи людей, про яких йде мова у сьогоднішньому уривку Євангелія – господар і виноградарі: «Господар, який робить інвестицію. Він насадив виноградник та створив всі умови для виробництва вина. Другим типом людей є виноградарі. Вони можливо були фаховими працівниками, але не добросовісними. Для кожного працедавця є важливі щонайменше такі критерії у відношенні до працівників як фаховість та відповідальність чи порядність. Над цим треба постійно працювати, бо завжди є спокуси, навіть якщо люди отримують достойну зарплату. Адам і Єва в раю мали все, були забезпечені, але рука потягнулася до забороненого плоду. Така є людська натура».
«Виноград для успішного росту вимагає відповідного ґрунту, вологості, доступу сонця. Загорожа означала захист від злодіїв та хижих звірів. Важливе чавило для витискання соку, яке було всередині вежі. Вежа служила для охорони виноградника та зберігання винограду. Які б не були плоди, без чавила трудно зробити вино. Господар все зробив докладно і дбайливо, створив відповідні умови праці, тоді орендує виноградник робітникам, які повинні його адмініструвати, в ньому працювати, а у свій час віддавати частину плодів», – пояснив він.
На переконання проповідника, створюючи людину, даруючи їй життя, Бог дав їй певне завдання і призначення. Бог довірив людині виноградник. Бог-Творець у великій турботі все досконало зробив для людини. Але людина не принесла плоду. Людство згрішило в постатях Адама і Єви. Вони забули, що є лише створінням, хотіли стати на місце Бога. А Бог залишається дуже вірним, не розчаровується в людині, не відвертається від неї, а навпаки Він людину шукає, дарує їй любов і увагу.
Ми знаємо з Старого Завіту, – пригадує проповідник,– як Бог шле посланців, пророків, але народ їх не приймає, не відповідає відповідними плодами. Бог однак продовжує вірити в людину і шле найдорожче, що має – свого єдинородного Сина Ісуса Христа. Ісус навчав, оздоровляв недужих, розмножував хліб, прощав гріхи – все це було зроблено для людини. Що ще можна зробити? А яка була відповідь людства – смерть на хресті. Все добре швидко забувається. Бог не зміг вгодити людині.
«Ми живемо в світі, який нам довірений, щоб господарювати, служити, а не панувати. Наш життєвий простір обгороджений Божими Заповідями, які нас захищають», – підкреслив єпископ-помічник.
«Церква – це башта новозавітнього виноградника, а престіл – чавило, на якому приносимо безкровну жертву. Це те, що дає силу на життєву дорогу», – наголосив він.
«Думання Церкви, її підхід до певних речей має властивість змінюватися, проходить певна еволюція. І це є нормальне явище. Не може все стояти на місці. Бо це, що стоїть на місці, гниє, псується, деградує. Виноградник потрібно обробляти, бо інакше він здичавіє, не даватиме очікуваних плодів», – сказав владика Володимир і додав: «Виноградник завжди відновлюється, виростають нові пагінці, інші відрізаються. Але є один дуже важливий принцип в садівництві – рослину не можна відрізати від коріння, бо вона тоді всохне. Тим коренем Церкви як виноградника Нового Завіту є Ісус Христос, який дає нам середники для вічного життя. Тому в Євангелії Ісус не питає про зусилля, про працю, а Йому йдеться про плоди. Дуже прикро, коли витрачаємо час на планування стратегій, а результат відсутній».
На початку Архиєрейської Літургії єпископ молиться: «Господи, господи споглянь з неба і подивись та навідайся в той виноградник, який насадила десниця Твоя, Господи!»
«Бог є вірний і дуже багато нам довірив, моє місце на землі міг зайняти хтось інший. Мене могло і не бути. Але я є, і Бог вірить мені до останнього подиху. Тому моїм завданням є прямувати до досконалості, приносити плоди святості»,– наголосив на завершення Преосвященний Володимир.
Фото з архіву
