З нагоди 20-ліття освячення храму Покрови Пресвятої Богородиці в місті Яворові, Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив Архиєрейську Літургію
Звертаючись до вірних, Архиєрей наголосив:
— Святий апостол Павло у писанні до коринтян звертає увагу на сіяча, який щедро кидає у землю насіння. Й стверджує, що від щедрості сіяння залежить вроджений урожай. Інша річ – скупий сіяч, мало збере урожаю, бо мало кидав у землю. І потім, Павло написав про порив серця, що є вільне й діє так, як бажає. Тут можемо здогадуватися, що у даній сійбі йдеться не так про матеріальні речі, а про духовне щире та відверте життя, яке не рахується зі своїми фізичними втратами, часом й посвятою, а керується щирістю та прихильністю допомогти потребуючим. Він звертає увагу на тих, хто дає з радістю й хвалить їх, а не тих, хто допомагає з примусу. Господь звертає увагу на осіб, хто радо посвячується та допомагає. Пише і про ласку – духовний аспект, і про достаток – матеріальне благо. Тόму, хто сіє в духовному житті, Господь помножує плоди праведності, благословляє та опікується такою щирою душею. Важливо бути швидкими та щедрими відносно наших ближніх, які очікують різної допомоги.
Одного разу Ісус проповідував слово біля Генезаретського озера, люди, слухаючи, обступали його, зближалися та тіснили Господа. Ісус, розглянувшись, побачив човни і увійшов у човен Симона, Петра й велів, щоб той трішки відплив від берега. І в такий спосіб Господь навчав людей, які уважно слухали його. По якомусь часі Ісус звернувся до Петра, щоб той відплив на глибінь й закинув сіті. Петро повідомив, що вони цілу ніч ловили рибу, але нічого не спіймали. Неохоче погодився, що на слово Спасителя закине невід. Закинув і наловив дуже багато риби, що невід рвався. Запросили друзів з іншого човна, ті припливли й обидва човни були повні риби. Від такого несподіваного дива, бо риба, сітями, звичайно, добре ловиться вночі, Симон припав до колін Ісуса й просив, щоб той відійшов від нього, бо він – грішний. Симон з друзями наловили багато риб, а Ісус зловив грішника Петра та інших, синів Заведея, які, витягнувши свої човни на берег пішли за Христом. Симон та інші присутні з ним рибаки, були дуже здивовані від такої ловлі риби, злякані, вражені, – таким способом і в такий час, навіть, ніколи не пробували ловити. Ісус відізвався до Симона: «… Не бійся – відтепер будеш ловцем людей» (Лк 5,10). Святий Іван Золотоустий так пояснює цю ловлю: «Направду, це – новий спосіб ловлі: риболови витягають з води, а ми кидаємо у воду і таким способом ловимо» (св. Ів. Золот. «Слово проти оп’янілих вином та про воскресіння», п.4). Учитель Церкви мав на увазі, що служителі Церкви приводять людей в храми, вводять їх в купіль Божої благодаті, виловлюють із грішного світу через таїну святого Хрещення, занурення у воду. Тут можемо додати таїну: святої Сповіді, коли з гріховних вод світу виловлюються грішники, які покидають грішний спосіб життя і стають на дорогу праведності, – зловлені для Христа!
Теж, вшановуємо празник святої Покрови та згадуємо про 20-ту річницю посвячення цього храму. Про святу Покрову можемо багато прочитати в книжках або інтернеті. Подія відбувалася у 910-ому ріці. Тоді столицю Візантії, Константинополь, війська сарацинів взяли в облогу. Віруючі міста зібралися у святині й молилися до Богородиці, щоб їх захистила. В часі молитви з’явилася пресвята Богородиця, яка зняла зі своєї голови накидку (омофор) й накрила рантухом молільників. Не знаємо, що бачили вороги, але вони відступили й місто Константинополь залишилося неушкодженим. Тоді Марія діяла в такий спосіб, спасаючи вірний народ. Ми відразу поставимо питання: чому мати Божа не рятує нас від ворожого нападу московитів? Чому гинуть люди тощо? Мабуть, молитва грецьких вірних була чистіша й більш праведна?! Багато залежало від духовного стану і молільників, й мешканців міста. Ми не налічимо аж так великого числа віруючих серед наших краян?! Потім, в якому духовному стані знаходяться наші люди? Увесь час нас повідомляють про певні великі грошові комбінації краж людських коштів, наших коштів, які мають цільові призначення. А скільки таких розкрадань громадського майна замовчується? Покривджені школи, дитячі будинки, навчальні заклади, пансіонати, військові тощо; створюють різні фіктивні проекти й багато іншого, чого ми не знаємо. Усе це чуємо про представників владних керівних структур, очевидно, за знані та незнані кражі прийдеться все одно всім крадіям відповідати перед Богом, бо усі помремо і здаватимемо звіт із життя.
Молімося до Марії, матері Божого Сина, бо вона – наша мати, такий заповіт залишив нам Ісус Христос, помираючи на хресті (пор. Ів 19,27). Свята Бригіта почула, як Христос раз отак відізвався до своєї Матері: «Мати, благай від мене того, чого хочеш, бо твоє прохання не може залишитися невислуханим» (св. Альфонс «Велич і обов’язки священника», видавн. «Добра книжка», Львів 2003, стр.214, п.5). Довіряймо своє життя та інших Марії, вона врятує нас! Плекаймо набожність до нашої небесної неньки Марії!
