Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив Архиєрейську Літургію в Храмі святого Йосифа сестер милосердя святого Вікентія, УГКЦ, вшановуючи памʼять святого Вінкентія, засновника цього монашого згромадження.
У своїй проповіді Архиєрей зазначив:
— Святий апостол Павло пригадував вірним, що вони являються храмом живого Бога. Він наголошував, що між храмом Бога, а ідолами немає жодного зв’язку і закликав, щоб відлучатися, віддалятися від тих, хто покланяється божкам, навіть, не дотикатися до нечистих речей або осіб. Господь багато разів закликав, щоб його вірні зберігали заповіді, бо він бажає для таких бути Батьком, а ті, хто служать йому, будуть для нього синами та доньками. Апостол вказував, щоб віруючі в Бога очищували себе не тільки тілесно, зовнішньо, але, щоб були чистими й духом. А справжню чистоту людини становить чистота душі!
Євангелист Матвій описав історію про те, як Ісус прямував до околиць Тиру та Сидону, що були поганськими областями. В Старому Завіті згадується про те, що Ахав, ізраїльський цар, взяв собі за дружину Єзавель, дочку сидонського царя і покланявся зі сидонцями ідолові Ваалові (пор. 1Цар 16,31). А Ісусові потрібно було перейти через околиці Тиру та Сидону, де проживали потомки давніх сидонян, які не вірили в правдивого Бога, також, ізраїльтяни погорджували ними. І тут Господь почув крик жінки-хананнейки, поганки, яка кричала за Ісусом, щоб змилосердився над нею, бо біс мучив її доньку. Господь не відповідав їй жодним словом. Це зворушило, навіть, учнів Ісуса, які просили його, щоб він допоміг їй, бо вона сильно кричала – Ісус відповів їм, що він посланий «до загиблих овець з дому Ізраїля». В цей час підійшла жінка, поклонилася Ісусові й просила, щоб він допоміг їй. Син Божий промовив до неї, що недобре забирати хліб у дітей, щоб дати щенятам. Але жінка не приймала відповіді Ісуса, не ображалася, знайшла вихід із ситуації й промовила: «… Так, Господи, але й щенята їдять кришки, що падають зі столу їхніх панів» (Мт 15,27).
У книзі Царів описано, як пророк Єлисей воскресив померлого сина соманітянки (шунамійки), яка вірила, що цей віруючий чоловік, Єлисей, допоможе їй, не приймала жодної відмови. Просила, щоб він прийшов та оживив її сина. Єлисей прибув у її дім, молився над сином і дитина відкрила очі. Слуга Єлисея Ґіезій покликав соманітянку: «… І сказав Елісей: Візьми твого сина. І жінка ввійшла, і впала йому до ніг, поклонилася до землі, взяла свою дитину і вийшла» (2Цар 4,36-37).
Коли Ісус почув слова відповіді жінки-хананейки, яка вірила в його допомогу й не відійшла, лише, очікувала, промовив до неї: «… О жінко, велика твоя віра: хай буде так, як ти хочеш. І видужала її дочка тієї ж миті» (Мт 15,28). Віра жінка, ніби заставила Сина Божого допомогти їй, Ісус не мав вибору перед такою відповіддю й такою вірою, задовільнив її прохання.
В молитві до Господа, слід, наслідувати жінку хананейку в її покорі, стійкості та вірі. Необхідно молитися й тоді, коли відразу не маємо відповіді від Господа. Священник Захарія і його дружина Єлизавета уже не сподівалися народження дитини, але Господь вислухав їхніх молитов і Єлизавета породила тоді, коли по-людськи в такому віці не народжують дітей.? Богові можливо те, чого люди не в силі й подумати!
Сьогодні сестри святого Вікентія чи Милосердя, як їх називаємо, святкують пам’ять далекого їхнього засновника: святого Вікентія де Поля. Він відійшов у вічність 27 вересня 1660 року в Парижі, проживши 79 років. Походив з бідної селянської сім’ї, але був тямущим хлопцем, якому місцевий поміщик допоміг здобути загальну освіту в Даксі. Став священником, а його заслуга в тому, що він заснував чітку систему підготовки священників. Святий Вікентій заснував 18 семінарій і багато шкіл. У свій час, був узятий в полон берберами і відвезений в Туніс у рабство. В часі свого життя йому прийшлося багато витерпіти різного випробовування та несправедливих звинувачень. Своїм способом життя святий Вікентій навчає нас терпеливості та довіри до Бога. Він навчився бачити Христа у бідних та страждаючих людях, перебуваючи у полоні та, вчився цього усе своє життя, допомагаючи потребуючим. Це були його слова, що бідні мають нас чогось навчити. Святий Вікентій часто проповідував слово Боже, не гнався за кар‘єрою, лише вірно служив Богові через послугу людям. Любов до Бога спонукувала його сумлінно служити вірному народові. Хай спосіб життя святого Вікентія заставляє нас бачити Христа у кожній людині! Святий Вікентію, заступайся за нас перед Господом і виблагай у Бога завершення війни в Україні!
