42 роки тому відійшов до вічності Патріарх Йосиф Сліпий.
18 років радянських тюрем і таборів не змусили Патріарха Йосифа відмовитися від Церкви, свого народу і України. Після звільнення він продовжив працювати — для Церкви, для українців, для майбутнього, якого ще не було видно.
Саме з ініціативи Йосифа Сліпого в Римі постав Собор Святої Софії, який мав нагадувати українцям про Київ і їхнє коріння. Він заснував Український католицький університет імені Папи Климентія, духовну семінарію. Відновлював наукові та видавничі проєкти, підтримував українські громади за кордоном. Він багато подорожував світом, зустрічався з українцями й говорив про Україну там, де про неї часто майже нічого не знали.
Патріарх залишив по собі велику наукову й богословську спадщину — десятки праць, промов і роздумів. Але, мабуть, найважливішим його спадком є сама ідея: українці мають знати, хто вони, берегти свою мову, культуру, Церкву і самі працювати для свого майбутнього.
У 1992 році прах Патріарха Йосифа перевезли з Рима до Львова і поховали у крипті Собору Святого Юрія — поруч із Митрополитом Андреєм Шептицьким.
Йосиф Сліпий багато говорив про відповідальність самого народу за своє майбутнє. Його слова, сказані десятиліття тому, сьогодні звучать дуже прямо:
«Український народе, будь собою! Не підлещуйся другим у ласки, але сам власною працею здобудь своє майбутнє!»
Запрошуємо прослухати аудіокнигу «Заповіт» Патріарха Йосифа Сліпого.
