У 11-ту неділю після Зіслання Святого Духа владика Володимир роздумував над євангельською притчею про немилосердного слугу, який отримав від пана прощення великого боргу, але сам не захотів простити свого співслугу.
Владика говорив про борги не лише у звичайному житті, а й про духовний борг людини перед Богом. Через євангельську історію він звернув увагу на те, що Божа любов і милосердя не вимірюються людською логікою.
Владика закликав не боятися визнавати власні помилки, приймати Боже прощення у Таїнстві Покаяння і вчитися прощати інших. Окремо він говорив про складність прощення тим, хто завдав великої кривди, зокрема в умовах війни, та наголосив, що прощення не означає забуття, але є шляхом, який звільняє людину від ненависті.
Першим кроком на шляху до свободи є стати в правді
Мати борги чи сплачувати кредити не є приємною справою. Хоча є такі життєві ситуації, коли немає іншого виходу, як позичити кошти. В деяких країнах чи суспільствах багато чого побудоване на кредитних принципах. Вигідні кредитні умови можуть допомогти людям і бізнесам не лише виживати, але й розвиватися. Проте люди можуть потрапити у боргову залежність. Найгірше, коли це вже стає їхнім способом життя, обманом себе та інших.
Першим кроком на шляху до свободи є стати в правді, визнати залежність і неспроможність самому з неї вийти. Перестати себе обманювати: це не проблема. Постійне життя в борг є своєрідним рабством. Не можна брати новий борг, щоб віддати старий. Потрібен заробіток, щоб і для життя вистачало, і щоб потрохи віддавати. Можливо, хтось з позикодавців навіть буде готовий подарувати борги, а дехто погодиться на розтермінування, коли побачить конкретні кроки боржника.
У сьогоднішньому Євангелії є також мова про борги, а також Ісус Христос пропонує дорогу прощення. На прикладі немилосердного слуги Ісус показує, як важливою є готовність до примирення. Пан простив слузі ввесь великий борг безінтересовно, а цей слуга іншому не схотів простити, хоча було набагато менше. Слуга з великим боргом є наївний, просить пана почекати. Пан розуміє, що такий борг неможливо віддати. Що більше, він все дарує, прощає.
Бог розмовляє мовою милосердя
Бог розмовляє мовою милосердя. Хто з Богом починає математику, той завжди в програші. Брак прощення, ненависть є вбиванням в людині Божої любові. Прощення є думанням, постійною концентрацією на моїх 10 тисячах талантів боргу, а не на 100 динаріях, які винні мені.
Що ми від Бога отримуємо, це має знайти продовження в нашому житті і вчинках. Тоді є можливим початок Божого Царства на землі. Хто не прощає, той не знайде прощення і милосердя, і так йде ланцюг зла і ненависті щораз далі. Боже милосердя є набагато більше, як наше людське. Людина схильна радше себе оправдовувати, ніж визнати провину. Зробімо сьогодні подорож до власного серця і подивімося, чи ми є ідеальні люди. Не знаю, як ви, але мені ще до цього дуже далеко. В молитві «Отче наш» є слова: «Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Щоденний хліб, щоденна потреба прощення.
Замало жаліти чи плакати за гріхи
В духовному світі кожний гріх чинить нас боржниками. Але цей борг ми не можемо самі віддати. Його завданням є нищити, руйнувати людину.
Ісус Христос «знищив розписку, що була проти нас, що нас осуджувала, разом з приписами; він її зробив нечинною, прибивши до хреста» (Кол. 2:14). Він своєю смертю заплатив за нас увесь борг. Ми приймаємо цей дар прощення у святому Таїнстві Покаяння, де приходимо до Бога як грішники і виходимо оправдані, вільні від гріхів.
Скільки б ми разів не йшли до сповіді, і якщо жаліємо за вчинені гріхи, то Бог завжди нам прощає. Від нас очікується щонайменше бажання прощати іншим. Це потрібне найперше нам.
Замало жаліти чи плакати за гріхи, до покаяння належить змінюватися в доброму напрямку
Якщо людина не здатна прощати, то ставить себе вище від Бога. Звичайно, що є різниця між простити і забути. Може, наше серце є дуже зранене, бо гріх, ненависть приносять рани. Христос є водночас добрим лікарем, який готовий наші рани лікувати. Він сам сказав на хресті: «Отче, прости їм, бо не знають, що чинять».
Не відмовляймося від прощення
Ви вже напевно багато чули про прощення, але сьогоднішня хвиля особлива, бо Слово Боже промовляє до нас. Це є нам потрібне, бо де нема прощення, там людина руйнується. Дуже важко є простити ворогу, агресору. Але кожна особа рано чи пізно буде пояснювати Богові, як жила, що чинила.
Може, в тій хвилі сумління підказує нам змінити підхід до деяких людей, які є теж недосконалі. Бог дуже хоче нам простити, дозвольмо Йому на це через наше прощення. Нехай не буде серед нас нікого, хто, відмовляючи молитву «Отче наш», тримав би в серці ненависть. Якщо люди розуміються, прощають, то завжди можуть знайти спільну мову. А якщо ні, то на рівному місці є конфлікти.
Поет Thomas Laubach пише: «Де люди все забувають, залишають старі дороги і нові починають, там зустрічаються небо і земля, там мир стає серед нас».
