У другу неділю після Зіслання Святого Духа, коли в Українській Греко-Католицькій Церкві вшановують пам’ять усіх святих українського народу, єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир роздумував над євангельською розповіддю про покликання перших апостолів.
У проповіді владика звернув увагу на те, що Христос покликав до служіння звичайних людей з їхніми слабкостями та недосконалостями. Також він наголосив на важливості спільноти, вдячності за дар християнської віри, прикладі святих українського народу та відповідальності кожного за свою ідентичність і служіння ближнім.
Покликання перших учнів
Євангелист Матей розповідає про покликання учнів, вказуючи на важливість кожного з них. Око Божого провидіння поглянуло на Галилейське озеро, де було чимало рибалок, бо з рибальства жило місцеве населення. Ще сьогодні в ресторанах Галилеї є відома «риба Петра».
Ісус зауважив Симона-Петра. Симон означає «вислуханий». Він водночас слухав Ісуса, був з Ним. Згодом Симон буде названий Петром, що означає «скеля», фундамент Церкви (Ів. 1, 42).
Андрій, брат Петра, згідно з легендою, пішов на київські гори проповідувати Боже слово. Андрій, з грецької мови Андреа, означає мужність.
Чуємо про покликання і синів Заведея: Якова та Івана. Ісус назвав їх «синами грому» (Мк. 3, 17). Це може бути пов’язане з характером або силою переконливості їхньої проповіді. Вони, плекаючи в собі очікування Месії, повинні боротися за Царство Боже. Тому вони раптово кинули сіті, покинули батька і пішли за Ісусом.
Вже з Ісусом є чотири апостоли. З них Петро – найстарший, а Іван – наймолодший, улюблений. Ісус кличе братів, по двоє з сім’ї. Вже тут показано важливість спільноти.
Згодом були покликані ще інші учні до апостольського грона. Апостоли настільки були різні, що ця спільнота мала великі шанси припинити існування. Але Ісус їх гуртує довкола себе.
Спільнота учнів багато пережила з Ісусом. У їхній присутності Він проповідував, оздоровляв, а вони мали з цього також чогось навчитися.
Ісус покликав, кого хотів, так робить і нині, кличучи до різноманітного служіння в Церкві. Він кличе людей з їхніми немочами. Він не кличе досконалих, а удосконалює покликаних.
Пратулинські мученики
Наші рідні святі
Ми святкуємо у другу неділю після Зіслання Святого Духа пам’ять усіх святих українського народу, всіх знаних і незнаних. Вони такі нам рідні, адже жили на нашій землі, в наших родинах, ходили нашими стежками.
Це дає нам можливість поглянути вдячно на історію християнства, якою йшли ці праведні люди.
Наш погляд лине до святої княгині Ольги та святого Володимира Великого. Через Хрещення Київської Русі наш народ отримав цей великий скарб християнської віри.
Звернімо увагу і на ХХ століття, коли ріками лилася кров мучеників нашого народу. Деякі з них, як представники народу-мученика, були проголошені блаженними під час візиту до Львова 25 років тому святого Папи Івана Павла ІІ. Це наші рідні святі, з наших міст і сіл.
Святий Йосафат Кунцевич
Пам’ять про відомих і невідомих
Ця неділя присвячена тим, чиї імена та могили нам невідомі, які, можливо, і не удостоїлися спочити на рідній землі. Їхньою батьківщиною стали сибірські морози чи інша чужина. Ми надіємося, що вони знайшли місце в небі, в домі Отця.
Не можна не згадати жертв геноцидів та воєнних дій. За що були ці люди закатовані? Бо були українцями, жили як нація на рідній землі.
А скільки людей стали жертвами брутальної сучасної війни.
Кожна людина має право і повинна бути патріотом своєї землі. Не шовіністом, а патріотом. Бо бідна та людина, яка не має своєї ідентичності.
Ісус теж належав до певного народу, зберігав традиції та приписи. Саме це дало Йому здатність полюбити інших людей і народи.
Блаженні новомученники УГКЦ
Заінвестуймо життя в добрі справи
Вкінці євангельського уривку ми чули, що Ісус проповідував Добру Новину, зцілював недуги в народі. Згодом Він покинув нашу землю. Але водночас залишився серед нас, передусім в Євхаристії.
Будьмо вдячні Богові, що нам довірив місце на землі. Заінвестуймо життя в служіння, в добрі справи, а тим самим у щасливу вічність.
14 червня 2026 року
