Світлий понеділок Ді 1,12-17,21-26; Ів 1,18-28 (о. д-р Турконяк Р.) Собор святого Юрія, Львів 13.04.2026.
Апостоли, учні Христові, сильно зламалися духом, коли Ісуса зловили в Оливному городі й повели до Пилата. Усі повтікали, страх переміг відважні заяви апостолів. Бо вони виявляли усну відвагу при Ісусові, навть заявляли, що коли над ним нависне велика загроза, не покинуть Його. Коли ж озброєна юрба прибула до Оливного городу, щоб схопити Ісуса, всі учні Господа повтікали, хоч Петро заявляв: «… Хай усі спокусяться, – але не я» (Мр 14,29). Ісус Христос, Бог, говорив Петрові, що він відречеться Його, а учень стверджував: «… Якби я мав умерти з тобою, – все одно не зречуся тебе! Так само і всі казали» (Мр 14,31). Страх – велика сила. Він часом перекреслює усі попередні постанови та добрі наміри! А Ісус молився, опанував страх, вийшов спокійно проти ворожої юрби в Олиному городі, підготувався молінням, скріпився розмовою з Небесним Батьком, тому спокійно звернувся до нападників: «… Ви вийшли зі зброєю і колами, наче проти розбійника, щоб мене схопити» (Мр 14,48).
Учні Христові не думали, що такого чудотворця як Ісус, хтось міг перемогти. Але Ісус не військовий, не прийшов воювати та захоплювати чужі землі чи народи. Він прибув перемогти диявола, що тримав у полоні людський рід, де спасенні у вічності не могли увійти до неба. Вони очікували на особу, яка перепросить Небесного Батька за гріх вчинений у раю. Син Божий переміг демона не фізичною силою чи зброєю, а вірністю своєму Небесному Батькові, цілковитим виконанням волі Батька. Демон пробував захитати Ісуса у вірності Батькові, але програв. Господь переміг пропозиції злого. «Ще бере Його диявол на дуже високу гору і показує Йому всі царства світу та їхню славу, і каже: Це все дам тобі, якщо, впавши ниць, поклонишся мені. Тоді каже йому Ісус: Іди геть [від Мене], сатано. Бо написано: Господеві Богу твоєму поклонишся і Йому єдиному служитимеш» (Мт 4,8-10). Ось вірність Ісуса своєму Небесному Батькові та велика любов до Нього! Син Божий проніс і засвідчив цю відданість Батькові своїм життям. І це відбулось не лише тоді, коли чинив різні чуда та навчав народ, але й тоді, коли Його переслідували, катували, несправедливо засудили та розіп’яли на хресті. «Він не змагатиметься, не кричатиме, ніхто не почує на майданах Його голосу» (Мт 12,19). Коли Ісуса зрадив учень і Господа схопили представники ворожого нападу, Петро вийняв меча й відтяв вухо одному з нападників. Син Божий міг себе захистити мислю своєї волі, хоч промовив до учня: «Чи ти гадаєш, що Я не можу вблагати мого Батька, щоб Він дав мені понад дванадцять леґіонів ангелів?» (Мт 26,53). У Ісуса Христа було інше завдання, яке Він виконував з великою любов’ю до свого Батька: «Як знає мене Батько, а я знаю Батька і кладу мою душу за овець» (Ів 10,15). Ісус воює з дияволом, а не з людьми, яких любить і до яких прибув з неба, щоб спати.
Як віруючі в Бога люди добре знаємо, що життя Ісуса Христа, Божого Сина, було коротке на землі, Він багато терпів аж до смерті на хресті. Терпів як людина і терпів добровільно! Помер на хресті, але воскрес, вийшов з гробу без жодної допомоги, бо Він – Бог, який виявляв своїм учням: «… що Йому потрібно йти до Єрусалима та багато страждати від старшин, архиєреїв та книжників, бути вбитим і третього дня воскреснути» (Мт 16,21). І ми святкуємо воскресіння Христове, радіємо Його перемогою над смертю, над злом, – диявола переміг Христос!
Дякуймо Ісусові, що Він воскресив доньку Яіра (пор. Лк 8,55), старшого синаґоґи; сина вдови з міста Наїн (пор. Лк 7,14-15) і пам’ятаймо, що Господь воскресить усіх нас. Бог даремно не говорить, бо дуже відповідальний за свої слова! Син Божий так висловлювався одного разу до народу: «Щиру правду, щиру кажу вам, що хто слухає моє слово і вірить у того, що послав мене, має вічне життя і на суд не приходить, але перейшов від смерти до життя. Щиру правду, щиру кажу вам, що надходить година – і вона вже настала, – коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживатимуть» (Ів 5,24-25).
Спаситель запевнив нас про воскресіння, про вічне життя, до якого прямуємо! Стараймося слухати слів Господа, вірити у них та виконувати Його волю. Часто повторюймо коротку молитву Ісусових учнів: «… Додай нам віри» (Лк 17,5).
Пресвята Богородице, оживлюй нашу віру в тайну життя, смерті та воскресіння Господа нашого, Ісуса Христа! Амінь.
