Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор в Архикатедральний Собор святого Юрія звершив Архиєрейську Літургію з нагоди поставлення в диякона Івана Шидловського.
У своїй проповіді Архиєрей наголосив:
— Святий апостол Яків звертав увагу на те, що усі грішать й написав, «що багато грішимо». Апостол скеровує наш розум, щоб не грішити словами і вказує на язик, якого потрібно приборкати, щоб не давати йому волі. Господь Бог помістив язик за двома замками: зубами та губами, вказуючи на небезпеку та на важність цього невеликого члена тіла. Апостол Яків наводить приклад гігантських кораблів, якими керує мале стерно, подібно, язик має велику вагу в житті людини. Язиком можна прославляти Бога і язиком можна виступати проти Бога грішити. Святий навчає про труднощі в приборкуванні язика, людині необхідно опанувати себе, звертати увагу на мову, розмови, щоб уникати гріху устами. Праведний Йов чинив застереження своїм устам: «Мої губи не говоритимуть беззаконне…» (Іов 27,4). Пророк Давид у своїх псалмах просив Господа, щоб він керував його життя на праведну дорогу, не бажав ставати на шлях ворогів: «Бо в їхніх устах немає правди, їхнє серце марне. Їхнє горло відкритий гріб, вони обманювали своїми язиками. (Пс 5,10). Давид лякався тих, хто не звертали увагу на свою мову, на слова, вбачаючи в підступних людей мову неправди й небезпеку великого обману.
Автор псалмів просив Господа позитивної зміни у мові: «Хай мій язик виголосить твоє слово, бо всі твої заповіді – праведність» (Пс 118,172), краще роздумувати про праведність та спасенні діла. У Святому Письмі знайдемо дуже багато написаних виразів про язик, уста, про мову, на що необхідно звертати увагу, щоб через висловлювання не збирати собі гострого осуду він Бога. Кожна людина має великий вибір, щоб говорити добрі слова, чинити правдиві висловлювання, Бога славити своїми устами, уникаючи неправди у висловлюваннях та задуманої брехні.
Очевидно, що на служителях храму лежить велика вага, щоб говорити правду та чинити гідні висловлювання у своєму спілкуванні чи відповідних промовах. Ми свідомі того, що Господь вже віддавна кликав певних осіб до свого служіння, роблячи відповідні приписи, часом, дуже строгі. Памʼятаємо про покликання Аарона та його синів, щоб служили Богові. Господь наказав Мойсеєві, щоб виготовив мідну вмивальницю і її мідяний стояк й поставив її перед шатром, куди священники входили на служіння. Ті, хто входили у шатро, повинні вмивати руки та ноги: «… коли приходять служити до жертовника і приносити цілопалення Господеві, помиють руки і ноги водою, щоб не померли. І буде їм на закон вічний, йому і його родам з ним» (Вих 30,20-21). Строгий припис, ніби простий, але, коли б його легковажили, тоді Господь загрозив смертю. Стоїмо у соборі, як священники, диякони, яких вибрав Господь для свого служіння, памʼятаймо, що приписи служіння завжди важні, тому виконуймо їх з усякою увагою та відповідальність. Звертаюся до поставленого диякона Івана, щоб від сьогодні звершував свої служіння при престолі, як відповідальну чинність. Вітаємо тебе, дорогий дияконе Іване та благословляємо на гідне служіння!
