Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор звершив Архиєрейську Літургію в Храмі Святої Софії-Премудрості Божої УГКЦ.
У своїй проповіді Архиєрей зазначив:
— Святий апостол Павло у своїх писаннях часто згадував про спасіння грішників, а, пишучи до Тимофія, свого учня, називав себе першим грішником. Буває, що певні особи противляться, коли їм сказати, що вони грішники, бороняться, кажучи, що вони нічого грішного не вчинили?! І тут, апостол з великою прихильністю згадав про Ісуса, Сина Божого, який помилував його, терпів, не карав, очікував його навернення, щоб Павло здобув вічне щасливе життя. І святий апостол Павло був вдячний Ісусові Христові усе своє життя, за прихильність Господа до нього, проголошуючи честь і славу – невидимому, єдиному, премудрому Богові..! Святий апостол шукав слів та можливості бути вдячним Богові, який відгукнувся любов’ю на його переслідування віруючих, таким був апостол Павло, який горів ненавистю до прихильників Христа, а Ісус любив його. Любов перемогла брутальне зло, любов – панівна чеснота, Господня суть, що здобуває справедливих у світі! Ісусові – честь, слава, любов, шана і признання від усіх благородних осіб на віки вічні!
Святий апостол та євангелист Лука дивує нас сліпцем, що сидів край дороги та жебрав скромну милостиню, щоб в такий спосіб заробляти на прожиток. Був віруючою особою, не мав претензій до своїх, які кожного дня виводили його на позицію, залишаючи на місці, щоб він заробляв жебрацтвом на своє прожиття, може, рідні, теж, користали з цього… Не будемо заглиблюватися у цьому; сліпець, обмежена особа у суспільстві, але має право голосу та може бути певним орієнтиром, навіть, дуже справедливим і можливо, багатьом невигідним в громаді!? Він – сліпець, особа, виразний голос Божий з-поміж усіх присутніх: «… Ісусе, сину Давидів, помилуй мене!» (Лк 18,38). Не бачив очима, але відчував серцем, переказами та обставинами про Сина Божого, його владу та силу, словом, вірив у доброту Господню. Сліпець не бажав багато, не хотів багатства, признання, влади, але просив у Господа помилування?
Розумів зміст життя, що полягає не в достатках та у владі, але в стані душі перед Богом!? Сліпцеві вистарчало, щоб Господь помилував його, бо помилування означало прощення гріхів, провин, які він усвідомлював перед Христом, якого він уважав всемогутнім Богом! Ісус проходив недалеко від невидющої людини, мимо, а цей чоловік уважав це позитивним шансом, якого йому не слід опустити. Багато людей ішли з цікавості поряд Ісуса та, очікуючи сенсації, якогось оздоровлення, а цей жебрак мав велику потребу: бажав прозріти. Ті, хто знаходилися у юрбі, бачили Ісуса, а сліпий чоловік не бачив, лише відчував Господа серцем! Люди заспокоювали жебрака, щоб він не взивав Господа, а людина з браком зору ще дужче кричала, просила Ісуса змилування. Це – час і шанс, який використав жебрак і його голос пробився до Спасителя, мимо шуму натовпу.
Мудрець твердить: «Молитва впокореного пройшла хмари і аж доки не приступить не буде потішений» (Сир 35,17). Ісус зупинився й велів привести сліпця до себе. Невидючого привели до Ісуса, який запитав про його потребу. Чоловік відповів: «… Господи, щоб мені повернувся зір. Ісус сказав йому: Стань видючий, твоя віра тебе врятувала» (Лк 18,41-42 ). Колишній жебрак прозрів та пішов за Ісусом. Віра стала йому порятунком, оздоровлений чоловік прославляв Господа. Присутні побачили чудо на тій особі, яку вони не брали до уваги, веліли мовчати, а віра людини не означала спокою, віра в Бога дала позитивний результат! Віра одного, віра жебрака вплинула позитивно на присутніх: «… І весь народ, побачивши це, віддав хвалу Богові» (Лк 18,43). Досі народ тягнувся за Ісусом, а тепер став віддавати хвалу Богові! Пробуджуймо в собі нашу віру в Бога та прославляймо його в дорозі до щасливої вічності! Пресвята Богородице, допоможи нам звершувати волю Господню за твоєю порадою: «… Зробіть, що тільки вам скаже» (Ів 2,5).
