7 січня 2026 року, у свято Собору святого Івана Хрестителя, владика Володимир Груца виголосив проповідь під час Божественної Літургії у храмі Матері Божої Неустанної Помочі у Львові. Цього дня у спільноті також відбулося дияконське рукоположення Тараса Котлінського.
Роздумуючи над євангельським уривком з Євангелія від Івана (Ів 1, 29–34), владика зосередився на постаті Івана Хрестителя як Предтечі, на значенні навернення та хрещення у часи Йордану і сьогодні, а також на таємниці Хрещення Господнього як знаку Божої близькості до людини.
Окремим акцентом проповіді стало покликання до церковного служіння: Церква, за словами владики, не є музеєм, а джерелом життя, і сьогодні вона знову посилає свого Предтечу — диякона, покликаного йти попереду та готувати дорогу Богові до людських сердець.
Йордан як дорога навернення
У ці святкові дні ми спільно звершуємо паломництво на ріку Йордан, де Іван хрестив людей, що означало для них навернення, зміну способу життя. Що означало хрещення за часів Івана Хрестителя? Іван закликав народ до навернення, покаяння, до зміни всього, що не подобається Богові.
Багато людей відчули, що в їхньому житті є речі, які противляться Божій волі. Наприклад, людина хоче бути щира, а говорить неправду; хоче жити близько Бога, а не має часу для Нього; людина каже, що прощає, а водночас шукає нагоди до конфлікту, тримає в серці ненависть… Так було тоді, подібно є і зараз.
Іван говорив про ці речі, а люди приходили його послухати. Можливо, чимало людей відчули страх, бо правда не завжди є приємна, тим більше нелегко себе змінити. Іван закликав до хрещення. Це мало бути знаком, що життя отримує новий напрямок, стає іншим. Люди сходили у Йордан хреститися. Тим самим вони засвідчили: «Ми хочемо навернутися і вести інший спосіб життя».
«Готуйте дорогу Господеві»
У книзі пророка Ісаї написано: «Готуйте дорогу Господеві, вирівняйте стежки його» (Іс 40,3). А Ісая використав образ свого часу, коли для визначних людей готували і прикрашали дорогу.
Так наближається ріка історії спасіння до Нового Завіту, де Іван свідчить про Ісуса: «Ось Агнець Божий, який бере геть гріх світу».
Чому Ісус стає в чергу до Йордану
У черзі перед Іваном, у Йордані, опинився і Ісус. Але яка тут логіка? Ісус жив згідно з Божою волею, виконував її досконало, тому не мав потреби хреститися.
Але Ісус хоче показати людям: Я на вашій стороні як людина, я супроводжую вас на дорозі навернення — не згори, а між вами. Ісус знає, що будь-який новий етап, що нова дорога після навернення не завжди є легкою, тому стає біля нас і супроводжує нас на цій дорозі – день за днем. Це додає відваги для нової дороги, нового початку.
Ісус схилив голову перед Іваном у Йордані, щоб ми підняли наші голови вгору, бо вже втоплений гріх Адама. Ми маємо багато середників, які допомагають нам бути на добрій дорозі.
Іван Хреститель — Предтеча, який відходить у тінь
Ісус послуговується людиною. Ми подивляємо постать Івана Хрестителя. Він мав великий авторитет, але в покорі відходить у тінь. Він не засновує секти, а готує дорогу Богові до людських сердець, тому й названий Предтечею.
Він показує нам, що означає бути вірним Церкві, яка дає життя. Церква – це не музей, а джерело життя, бо тут ми маємо Святе Причастя. У Церкві особливим голосом лунає до нас слово Святого Письма.
Диякон – покликаний іти попереду
У Церкві потрібні служителі. Сьогодні Церква посилає ще одного Предтечу – посланця для особливого служіння. Ми стаємо свідками та учасниками дияконського рукоположення нашого співбрата Тараса, який прагне надалі писати свою історію життя в служінні.
Диякон, зокрема на богослужіннях чи в процесіях, іде попереду, відображаючи в певній мірі роль Предтечі.
Сьогодні дякуємо тобі, Іване Хрестителю, за приготовану дорогу, за твої руки, з яких наш Спаситель прийняв хрещення і розпочав свою місію на землі.
Будьмо і ми предтечами Бога до людей!
