М’ясопусна неділя: час поглянути у власне серце
Щороку в М’ясопусну неділю Церква пропонує нам замислитися над уривком з Євангелія від Матея (Мт. 25, 31-46) про Страшний суд. У своїй проповіді під час Божественної Літургії владика Володимир закликає нас побачити цей день не як загрозу, а як довгоочікувану радісну зустріч праведників з Христом, а сьогоднішнє Євангеліє – як нагадування про те, що кожен наш вчинок уже зараз будує нашу вічність, бо «ми всі станемо перед Богом і будемо суджені за наші вчинки».
У проповіді владики нагадує: наше спасіння — не далека перспектива, а реальність, яку ми творимо вже зараз. А життя у вірі та милосерді — це не тягар, а радість бути поруч з Богом.
Критерії суду: любов до найменших
Владика Володимир пригадав слова Христа про чіткий поділ людей на праведних і неправедних, залежно від ставлення до «братів найменших» — тобто, ближніх чи послідовників Ісуса. «Ті, хто допомагав голодним, спраглим, чужинцям, нагим, хворим чи ув’язненим, продемонстрували свою віру в ділах, отримають благословення Бога. Натомість ті, хто проігнорував потреби ближніх, будуть засуджені», – наголосив Владика.
Страшний суд — це не погроза, а попередження
Проповідник зауважив, що Ісус не лякає нас судом, а застерігає: наше життя — це час вибору, і головне у ньому — людяність. Без щирої любові до ближнього і зв’язку з Богом навіть добрі вчинки можуть вичерпатися. Милосердя ж, укорінене у вірі, стає невичерпним джерелом світла:
«Сьогоднішнє євангельське слово дуже особисте, це немов би ціла програма діяльності Ісуса Христа. Кожний з нас своїм життям показує, до якої групи людей він буде належати у вічності: до спасенних чи проклятих. Це потрібно показати вже тут, на землі. Ісус не страшить нас кінцевим судом, а застерігає. Тут йдеться передусім про людські відносини. Нема мови про матеріальні речі, про гроші, чи вони все вирішують чи ні, а йдеться про людяність. Якщо ми спочатку не станемо людьми, то не зможемо бути християнами…
Добрі вчинки є зовнішнім проявом віри та побожності, вони виходять з нашого глибокого зв’язку з Богом. Діла милосердя є виявом того, як ми приймаємо або відкидаємо Христову любов і спасіння. Без закорінення в Бозі, без єдності з Богом нас не вистарчить на довгу дистанцію».
«Тебе ніхто не просив»: добро як інвестиція у вічність
У проповіді владика Володимир зупинився на ще одному моменті чинення добра: ми не завжди почуємо вдячність від тих, кому допомогли. Може трапитися й так, що нам скажуть: «Тебе ніхто не просив». Але сенс добрих вчинків не у швидкій винагороді. Допомагаючи іншим, ми змінюємо світ навколо себе та водночас робимо добро собі, «бо суспільство стає кращим, а нам в ньому легше жити. Кінцево, ми робимо собі інвестицію у вічність.»
Вічність починається сьогодні
«Важливо зазначити, що ця неділя разом з євангельською розповіддю є не лише нагадуванням про суд, але й обітницею для тих, хто слідує за Христом. Усі наші добрі справи – це відображення глибокої віри, яка живе в серці кожного християнина. Тому наше життя повинно бути таким, щоб ми могли зустріти страшний суд з миром у серці, знаючи, що ми служили не лише нашим ближнім, але тим самим й самому Христу.»
Наприкінці проповіді, у світлі сьогоднішньої неділі владика запропонував кожному поставити собі запитання: яка перспектива чекає конкретно мене? І одразу наголосив, що «важливо інвестувати своє життя в добрі справи. Адже від способу життя людини залежить, що буде з нею після смерті».
23 лютого 2025 року, Львів, Собор святого Юра
