Сьогодні, у 31-шу неділю після Зіслання Святого Духа, владика Володимир поділився глибокими роздумами над уривком Євангелія від Луки (18, 35-43), який описує історію зцілення сліпого біля Єрихону. Ця подія відкриває перед нами важливі духовні істини про вибір, милосердя, тілесну та духовну сліпоту і справжній дар бачити.
Вибір між Богом та ідолами
Людина завжди стоїть перед вибором: обрати Бога чи шукати заміну в ідолах і тимчасових цінностях. Ті, хто віддаляються від Бога, стають духовно сліпими. Як приклад, владика згадав життя апостола Павла, який спершу був переслідувачем християн, аж поки зустріч з воскреслим Христом біля Дамаска не відкрила йому правду про спасіння. Там Павло усвідомив, що справжнє бачення – це бачення через Божу любов і милосердя.
«Саме там, біля Дамаска, Павло пізнав правду про спасіння людини Богом. Відтоді себе не вважає більше праведником, – наголосив Владика Володимир. – але великим грішником, бо переслідував Церкву» (пор.1 Кор 15, 9).
Сліпий біля Єрихону – образ людської душі
Історія зцілення сліпого біля Єрихону – це глибока метафора людського життя. Євангельський сліпий, який сидів край дороги, став символом кожного, хто прагне зустріти Бога. Його крик до Ісуса – це приклад щирої молитви, а його зцілення – відповідь Божої любові.
«Цікаво, що сліпий «побачив» Ісуса як милосердного, що може повернути зір, – зауважив Владика. – Не відомо, що думали чи відчували ті, які йшли разом з Ісусом, будучи фізично зрячими. Можливо вони залишилися сліпими, бо не розуміли, ким Ісус є насправді. Що більше, забороняли сліпому кликати Його на допомогу».
На прикладі зцілення сліпого ми також побачили важливість терпеливості та готовності розпізнати «властивий момент» для зустрічі з Богом.
Учнівство і наслідування Христа
Після зцілення сліпий пішов за Ісусом, ставши Його учнем. Владика звернув увагу на те, що справжнє наслідування Христа означає не йти попереду, а слідувати за Ним, слухати Його слово і приймати Його волю: «Євангелист Лука каже, що прозрілий сліпець пішов за Ісусом. Звернімо увагу на наступну деталь: він не іде попереду, а слідом за Ісусом, – наголосив Владика. – Це означає, що він є учнем Ісуса, який наслідує свого Учителя. Ті, що ідуть попереду, немовби хочуть бути провідниками самому Ісусові. Але чи вони знають дорогу? Вони можуть приймати протилежні Божій волі рішення і цим нашкодити іншим».
Бог, який йде назустріч людині
Далі владика говорить про те, що Ісус у Своєму Воплоченні приходить до кожного, залишаючи небесну славу, щоб промовити до людського серця:
«Щоб когось побачити, то треба до нього наблизитися, його зустріти. У своєму Воплоченні Ісус йде назустріч людині, тобі і мені. Залишає чудове, зоряне небо, приходить на землю, бо на цій землі є я».
Присутність Бога в нашому житті
Нагадуючи про близькість Бога і Його постійну присутність у нашому житті, проповідник водночас ставить перед нами запитання: Чи ми є відповідними адресатами Божої любові?
Владика наголошує, що:
– Кожний день, а навіть година є великим скарбом для нас. Щоб досягнути якогось результату, потрібно багато зусиль, але й терпеливості, тиші, щоб почути істотне.
– Щоб осягнути ціль, потрібно пройти шлях.
– Важливо бути на добрій дорозі і йти в правильному напрямку. (Так як сліпець, який старається бути край дороги, боїться зійти з неї, щоб не заблукати).
Завершуючи проповідь, владика Володимир розповів про одну незрячу дівчину, яка не нарікала на свою долю, що не бачить: «Вона раділа, що першим обличчям, яке вона побачить вже у вічності – буде обличчя Ісуса Христа. Ми, будучи зрячими, не завжди його бачимо».
Наголошуючи на важливості святих таїнств Покаяння та Євхаристії, які дають можливість людям відновити образ Божий у собі, Владика сказав: «Образ Бога у мені відновляється у сповіді. Лише Бог здатний повернути людині той зір, який вона мала ще до гріхопадіння. А Свята Євхаристія показує, що Бог є в дорозі зі мною. Не це є найважливіше, що лише світить, а те, що просвітлює і дарує тепло. Саме таких зустрічей бажаю вам і собі!»
