«Сину – це мати твоя…» (пор. Ів.19,27) Іван почув і зрозумів і зберіг це слово. Він оберігав Богородицю, а вона була його матір’ю. Будьмо блаженними, тобто тими, які слухають Боже слово і зберігають його. Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир у проповіді в Архикатедральному соборі святого Юра на свято Покрову Пресвятої Богородиці, 1 жовтня 2024 року.
Сьогодні зранку ми старалися відкрити очі, щоб прийти сюди. Відкрили вуха, але ще також є дорога до серця. Бо слухати – ще не означає почути. Ми потребуємо захисту. Кожна людина спочатку сотворення світу потребувала і потребує захисту. Адам і Єва отримали надзвичайний захист – едем. Але потім вони самі собі знайшли захист у грісі і його наслідках. Тим самим вони віддалилися від Бога – найвищого захисника. Так йшла історія спасіння. Старозавітній народ шукав захисту у скинії – святая святих. Потім сталося щось надзвичайне – перелом історії. Розпочалася наша ера. Бог шукає захисту в людини через воплочення свого сина він довіряється людині – Пресвятій Богородиці. Це не є лише історичний факт, що відулося воплочення, різдво Ісуса Христа. Ця подія мала наслідки на подальший хід історії. Богородиця – це не є лише історична постать.
Ми знаємо звідки походить свято Покрову Пресвятої Богородиці, яке ми нині святкуємо.
На переломі тисячоліть була велика проблема – пандемія, чума. Народ старався шукати захисту в людини, різних людей , правителів… Зокрема в тому ж Царгороді біжать на молитву – чування. Тоді згідно передання Андрій Христа ради юродивий бачить видіння Богородиці, яка бере народ під свій покров. Кажуть, що цей Андрій мав словянське походження. Словянська душа має велике прагнення Богородиці.
Ніхто не може заперечити існування матері в своєму житті. Хоча людина вважається самодостатньою, захищеною різними страховими компаніями… Але людина ніколи не зможе заперечити існування матері. Ми всі маємо Матір не лише біологічну, а також матір – Пресвяту Богородицю. Це не є людська видумка, а слова Ісуса Христа при хресті дані Івану.
Владика Володимир Груца