Не менш важливо перед трапезою промовити коротку молитву, подякувавши Богові за це, що є на столі, за тих, хто це приготував.
Часом в родинах є напруження ввечері, бо люди приходять додому з різними настроями. В різний час лягають спати, не завжди вдається спільна молитва перед сном. Але якщо помолитися перед вечерею, то радше в нікого вже не буде диспозиції до сварки.
Про це сказав єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир у проповіді в Архикатедральному соборі святого Юра у 8 Неділю після Зіслання Святого Духа, 18 серпня 2024 року.
«Ще маємо трохи літніх днів, також показники термометра свідчать про літо. Дехто думає, як втекти з галасливого міста, щоб відпочити. А як відпочивав Ісус? Він цього без сумніву потребував. Водночас це був для Нього час особливої зустрічі з Богом Отцем», — зазначив проповідник.
Владика Володимир звернув увагу, що Євангеліє ( Мт. 14, 14-22 ) розповідає, що Христос відплив човном на самотнє і пустинне місце, щоб побути на самоті. Але якимсь чином народ про це довідався і віднайшов Його.
«Щось їх заставило шукати Вчителя з Назарету. Можливо це, що Він багатьох уздоровлював. Але настане пізня година і народ зголодніє, це цілком природне явище», — зауважив він.
Почуття голоду, — продовжив далі владика Володимир, — переживають люди на цілій землі в різний спосіб. Мільйони людей дійсно голодують, не мають що їсти, бо стали жертвами несправедливості або недбайливості, хоча на землі мало б вистарчити їжі для всіх. Не думаю, що Бог Творець в момент створення світу в чомусь помилився. Він подарував нам землю як великий скарб. Скільки урожаю знищено на нашій землі внаслідок сучасної війни. В цій війні зерно стає зброєю, предметом торгів.
Крім фізичного голоду є ще духовний голод: брак довіри, самотність, прагнення миру, справедливості…
«Прийшов Христос на землю, щоб заспокоїти голод людини. Бо Він сам сказав про себе: «Я дорога, правда і життя», — ствердив проповідник.
В реченнях сьогоднішнього євангельського уривку читаємо чи чуємо про безпорадність учнів. Вони кажуть: Пустинне, тобто порожнє це місце, треба народ відпустити, щоб собі щось купили їсти. А Ісус знає, що відпустити людей не розв’яже їхніх проблем. Люди тоді б купили хліба, з’їли і що далі? Щось більше заставило людей шукати Ісуса, за ним йти, переривати Йому відпочинок.
«Проблема не була в пустинному місці, в серцях цих людей була порожнеча. Знову ж таки, розмноживши хліб, Ісус міг людям просто роздати цей хліб і відпустити їх, щоб надалі мати спокій. Але порожнеча була глибша. Не було сенсу відсилати людей туди, звідки вони прийшли з порожнім серцем. Тому цей великий Педагог робить інакше, каже людям сісти і разом їсти. Це була ціль зібрати людей, разом побути, поговорити, бо цього завжди бракує», — пояснив він.
«Ісус Христос віддає себе в Євхаристії, щоб ми жили. Ми на Святій Літургії освячуємо та приймаємо євхаристійний хліб, який не можна купити, а лише з вдячністю прийняти.
Як важливо плекати культуру спільного родинного обіду, що найменше в неділі і свята. Бо це продовженням Євхаристії», — підкреслив єпископ-помічник.
Сьогодні святкуємо спогад освячення Патріаршого Собору Воскресіння Христового в Києві.
«Ніби недавно була ця подія, але все таки час йде, роки біжать вперед. Вже минуло одинадцять років. Храм – це щось більше ніж стіни чи оздоблення, яке б воно цінне чи коштовне не було. Молитва на освячення храму (престолу), яку промовляє архиєрей, відображає його покликання та місію: бути пристанню переслідуваних, лікарнею страждань, захистом немічних, прогнанням бісів…»,— ствердив архиєрей.
«Подякуймо Богові за все, чим ми є обдаровані!» — заохочує владика Володимир.
