“У ці дні закликаю усіх вознести наші молитви до милосердного Бога за тих, які мужньо витривали у часі випробувань і гонінь Церкви, а також за тих, які зламалися внаслідок людської слабкості. Ми також повинні подякувати Богу, який провадив нас весь час через цей непростий період історії” – наголосив Архиєпископ і Митрополит Львівський Високопреосвященний Ігор у слові з нагоди 75-ї річниці Львівського псевдособору.
«… це не був жодний «Собор», але театральне дійство радянської влади…»
«У цих днях виповнюється 75 років від того часу, коли радянська влада офіційно ліквідувала Українську Греко-Католицьку Церкву. Саме тут, у нашому рідному Львові, 8-10 березня 1946 року зусиллями та під наглядом НКВД УРСР у Архикатедральному Соборі Святого Юрія був скликаний так званий «Львівський Собор», ціллю якого було скасування Берестейської Унії 1596 року, розірвання сопричастя з Апостольською Столицею та «воз’єднання» з Російською Православною Церквою», — мовиться у слові Митрополита. Очевидно, — пише Митрополит Ігор, — що це не був жодний «Собор», але театральне дійство, режисером якого були радянські органи безпеки. Адже на час його проведення усі єпископи УГКЦ на чолі з Блаженнішим Йосифом Сліпим, як також священники, монахи і монахині, які не погодилися брати участь у згаданому дійстві, були заарештованими. Проведення ж Собору без участі легітимної церковної ієрархії робить його нелегітимним у своїй суті.
«Чому радянська влада так боялася Української Греко-Католицької Церкви?»
«Чому радянська влада так боялася Української Греко-Католицької Церкви?», — запитує Митрополит Львівський і відповідає: «Відповідь на це питання є простою і зрозумілою – тому, що для нашого Народу вона була головною остоєю вірності Богу та запорукою відродження України як самостійної і незалежної держави».
«Радянська влада надзвичайно хитро і підступно ліквідувала Церкву»
«Спосіб, у який радянська влада здійснила ліквідацію УГКЦ, був надзвичайно хитрим і підступним», — підкреслено в тексті.
«Саме тому березневі зібрання 1946 року у Львові в Архикатедральному Соборі Святого Юрія не можна назвати Собором, але Псевдособором, оскільки його учасники шукали не Божої волі, але сповняли волю тирана народів Йосифа Сталіна та комуністичної партії Радянського Союзу», — переконаний Високопреосвященний Ігор.
У слові Митрополита мовиться про свободу вибору між добром і злом, яку Бог залишив людині навіть після того, коли людина відпала від Нього через гріх.
«Рана, яка була завдана нашій Церкві і нашому Народові радянською тоталітарною системою, кровоточить до сих пір»
Сьогодні, — зазначається у тексті, — майже не залишилося в живих свідків тих страшних часів, про які згадуємо. Але рана, яка була завдана нашій Церкві і нашому Народові радянською тоталітарною системою, кровоточить до сих пір.
«Саме пам’ять і молитва є головними середниками того, що у майбутньому такого не станеться. Перед нами ж стоїть завдання, щоб у теперішні часи, які є не менш тяжкими, цю віру не тільки зберегти, але примножити та передати тим, які прийдуть після нас», — наголошено у Посланні.
