Що є важливим у моєму християнстві? Щоб ми розуміли у цю Великодню ніч, що Бог завжди робить крок на зустріч людині: до тебе, дитино! До тебе, молода людино! Ми не раз шукаємо Бога понад хмарами, думаємо, що треба по якійсь драбині до Нього йти. Ні! Він є поруч! На цьому наголосив єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир під час пасхальної вечірньої Святої Літургії в Архикатедральному соборі святого Юра.
«Великдень – це вершина цілої пасхальної таємниці. Чи ви колись ходили в гори? Йти ногами буває важко. Ми йшли дорогою Великого посту і йшли до вершини і дійшли», – зауважив проповідник.
Архиєрей зазначив, що сьогодні ми чули євангельське слово Івана (Ів. 1, 18-28). У ньому мова про Слово, яке стало тілом. Ісус Христос стає людиною, Він народжується, бо Слово – це середник комунікації. Ісус Христос входить в діалог з нами, стаючи людиною. Він проповідував словом, емоціями. Ісус плакав над Єрусалимом
«Хоча у драматичних моментах, на хресній дорозі, його майже всі покинули. Залишилися лише Іван і Марія. Коли настав Великодній ранок, жінки знову пішли шукати Ісуса. Знову ж таки Бог робить крок на зустріч людині. Ісус звернувся по-імені до Марії Магдалини. Вона шукала його, щоб намастити померлого, а Він вже випереджує, є біля неї. Так само як перед Квітною неділею він воскресив Лазаря. Потім запрошує його до столу для діалогу показуючи, що смерть не є перешкодою діалогу з Богом», – пояснив єпископ-помічник.
Незважаючи на важкість часу, в якому ми живемо владика Володимир закликав пам’ятати, що у нашому житті залишаються завжди ті люди, які подають хустку, щоб витерти обличчя на тілі мого народу, перев’язати рани.
«На жаль ми втратили багато людей на війні і не тільки. Ми маємо питання: де вони є? Чи їм там добре? Чи можемо мати через Євхаристію з ними контакт? Але на хресній дорозі були ще люди: Юда пішов своєю дорогою, не дочекав воскресіння на третій день, яке було для нього. Але знайшли людину, яка помогла Христу нести хрест – Симон Киринейський. Потім знайшлася жінка, яка обтерла обличчя виснаженого Ісуса – Вероніка. У нашому житті так само буває. Нас багато хто покине особливо тоді, коли людина втрачає владу, завужується коло друзів. Коли Христос проповідував мав чимало приятелів. Хтось мав свої інтереси бути праворуч чи ліворуч як сини Заведея. Якщо тебе багато хто в житті покине, залишаться немало чи не багато, буде по-різному, але залишаться ті, що вірні.», – ствердив проповідник.
«Сьогодні мені також приємно, що маємо друзів з Німеччини, які роблять дуже багато. Як ми їм пояснимо, що ми святкуємо? Як ми можемо поділитися нашою вірою? Ми віримо в Бога, бо він нас зробив людьми. Як важливо, щоб ми ними залишилися. Добро в світі існує. Не тому лише, що Великдень перемагає темряву страсної п’ятниці. Ні. Тому що людина є руками Бога на тому світі», – додав архиєрей.
Відтак владика Володимир закликав взяти сьогодні до престолу всіх людей, які нам допомагають.
Діти казали свої намірення, серед яких чимало було за Україну, військових та справедливий мир.
Насамкінець архиєрей поділився своїм спостереженням у Велику суботу біля плащаниці: «Дитина не знала хто є на плащаниці, але хотіла Ісуса поцілувати. Серце дитини не знає дистанції до того, Хто її любить»,- а відтак закликав бути як діти.
