У Страсну п’ятницю в Архикатедральному Соборі святого Юрія Архиєпископ і Митрополит Львівський Ігор у співслужінні з Єпископом-помічником Володимиром та священнослужителями звершив Вечірню з чином урочистого винесення Плащаниці.
Звертаючись у своїй проповіді до вірних, Архиєрей зазначив:
― Бог прибув у світ в людському тілі, терпів у цьому тілі, викупив нас від неволі гріха й Господь відійшов у людському тілі до вічності. Життя Ісуса Христа завершувалося дуже трагічно, бо його зрадив близький учень, інші друзі повтікали, коли Ісуса спіймали вороги; залишилася мати Ісусова, Марія та маленька горстка жінок з апостолом Іваном при Христі. Ніхто не боронив Спасителя на суді, ніхто не протистояв злобним ворогам в Оливному городі, заявлена відвага апостолів повтікала в «п’яти». Боголюдина прибита цвяхами помирала на хресті, при якому стояло кілька жінок та учень Іван; були присутні вороже наставлені злобні архиєреї зі старшиною та розпинателі Христа.
Життєва правдива драма, історія життя Боголюдини добігала кінця. Господь помирав на хресті засоромлений, опустивши голову, бо ті, за кого він помирав, відкинули його, відреклися, висміяли, несправедливо покарали й завдали хресної смерті. А він, Господь, не перестав любити людей, вимираючи на хресті, пам’ятав про кожну людину, незважаючи на її духовний стан, навіть, ворожий до його особи. Пилат засуджував Спасителя несправедливо, знав, навіть, сказав про те, однак, не змінив вироку, діяв, як людина без «хребта..»!?
Спаситель був засоромлений, бо натовп вибрав Вараву, вбивцю, а Доброчинця, Спасителя світу, веліли розіп’яти! Відкинули Бога, безконечне добро, а вибрали злочинця, беззаконня? Великі глузування, приниження, насмішки тощо витерпів Спаситель світу, наш Творець і Суддя, що судить, видає й видаватиме справедливий вирок кожній людській особі. Пилат вмив руки й проголосив себе невинним, але не очистив серця та заплямленого несправедливістю й беззаконням сумління. Людське зборище засудило Бога на смерть і всемогутній Господь не чинив жодного опору зі свого боку!
Він оздоровляв прокажених, сліпим повертав зір, проганяв демонів із людей, мертвих воскрешав, а тепер стояв несправедливо засуджений на смерть; ніс хрест на гору Голгофу, дав себе прибити до хреста і помер на ньому. Бог помер, щоб жила та була спасенна людина! Коли Ісус помер на хресті: завіса храму роздерлася надвоє, земля затряслася, скелі порозпадалися; гроби повідкривалися… (пор. Мт 27,51-52). Натомість, архиєреї з книжниками та старшинами глузували, насміхалися, мовляв: «… якщо ти Божий Син, то зійди з хреста. … Інших врятував, а себе самого не може врятувати…» (Мт 27,40;42). Досі люди ставляться по-різному до Божого Сина: одні вірують в нього й спасаються; інші відкидають його, гублячи свої душі…
Господи, Ісусе Христе, Сину Бога живого, змилуйся над нами, змилосердься над нашим народом, просити нам гріхи та беззаконня наші; прийми жертву наших воїнів, які з любов’ю захищають наш народ, бережи наше військо від видимих та невидимих ворогів; заверши війну та подай мир нашому народові! Пресвята Богородице, мати милосердя, виблагай миру для нашої країни!
Більше фото і відео ― на нашій сторінці у фейсбуці:
