«Мій сину» — таким є звернення Ісуса до немічної людини. Можливо цей чоловік ніколи не бачив своїх батьків, або був ними зранений… Цим зверненням Ісус дарує паралітику особисту любов і довіру. А після цього серце чоловіка є відкрите на прощення гріхів. Про це зазначив єпископ-помічник Львівської архиєпархії владика Володимир у роздумах на другу неділю Великого Посту.
Роздуми:
Ісус міг оздоровити паралітика і на віддалі. В даному випадку випробовується також віра членів маленької групи. Не знаємо, хто були ці четверо людей: Рідні чи друзі паралітика, представники з оточення Ісуса, які співчували хворому, чи просто випадкові люди, яких він просив про допомогу. В будь-якому випадку показана важливість спільноти. Бо через інших людей знаходимо дорогу до Бога або, інакше кажучи, інші люди допомагають нам відкрити серце для Бога.
Хоча є ще протилежна сторона: інші люди можуть бути для нас випробуванням на дорозі до Бога. Книжники невдоволені тим, що Ісус допоміг людині. Проблема глибша: вони в особі Ісуса не бачать Месії.
Перед тим, як лікувати, важливо є встановити діагноз. Вчитель з Назарету є добрим лікарем та педагогом. Він відразу ставить діагноз: гріхи. Їх на перший погляд не видно, а лише наслідок, параліч, кидається в очі. Після відпущення гріхів чоловік стає мобільним, може сам нести своє ліжко. Ми не можемо викреслити минуле з власної історії, але завжди є шанс надати життю добрий напрямок.
Таку «подію Капернауму» можна пережити в Святому Таїнстві Покаяння.
«Взяти ліжко» – це своєрідна покута чи терапія, медицина, яка лікує рани зціленого, додає йому відваги йти життєвим шляхом. Повірити, що це сталося!
Фото з архіву
