“Бог такий, як супермен?”, “А в Бога є дружина?”. Іноді батькам складно відповісти на питання дітей про віру, особливо в простий і доступний спосіб. Але авторам книжки “Вірую”, здається, вдалося зробити неможливе — пояснити дітям “Символ віри” ненудно і зрозуміло. Видання нещодавно вийшло у “Свічадо”.
Написали цю книжку Бруно Ферреро та Анна Пейретті. Хоч в Україні Б. Ферреро прославився своїми короткими історіями для душі, та в Італії він знаний як педагог та катехит. А співавторка книжки — Анна Пейретті — редакторка дитячого журналу “La Giostra” і досвідчена авторка творів для дітей.
Книжка “Вірую” створена для дітей, які починають свій шлях вивчення катехитичних правд. Вона складається з 12 частин, у яких поступово пояснюється «Символ віри». Кожна з них містить діалог дитини й тата, тематичне оповідання, короткі висновки і молитву.
Видання ілюстроване з лагідним гумором, а запропоновані молитви є простими та глибокими водночас. Отже все це разом може спонукати до подальших розмов про найважливіші засади християнської віри у реальному житті малих читачів та їхніх батьків. Бо ж не раз саме питання дітей, спонукають до зросту у вірі й дорослих, які їх оточують. Тому книжка “Вірую” стане в пригоді батькам, діти яких ставлять складні запитання про Бога, і катехитам, які зможуть використати це видання для урізноманітнення та збагачення своїх занять.
Фрагмент з книжки “Вірую”:
Михасик виходить з церкви після Служби Божої, тримаючи тата за руку.
– Деякі молитви занадто довгі. Те «Вірую» було нескінченне!
– «Вірую» – це не молитва, а визнання, символ віри.
– А що це означає?
– Це означає, що ми перед усіма людьми говоримо про те, що є найважливішим у нашому житті.
– Не розумію!
– Це короткий зміст віри християн усього світу. Це так, ніби хтось сказав: діти, тут є все, у що ми віримо!
– І тому ми так урочисто промовляємо ці слова?
– Авжеж, адже до «Вірую» маємо ставитися дуже серйозно. За кожним словом стоять мільйони, мільйони облич чоловіків, жінок і дітей. Вони жили цією вірою понад двадцять
століть. Виявляли її молитвою, співом, а передовсім боролися за те, щоб могти нею жити.
