18 вересня у Патріаршому домі у Львові стартував перший модуль сертифікованої програми для духовенства УГКЦ «Зцілення ран війни». Триденний курс передбачає навчання у трьох напрямах: психічне здоров’я, душпастирство та богослов’я.
Програму «Зцілення ран війни» затвердили постановою Синоду Єпископів УГКЦ, який відбувався з 3 по 13 вересня 2023 року в Римі. Програму напрацювала Комісія Української Греко-Католицької Церкви у справах душпастирства охорони здоров’я спільно з фахівцями Інституту психічного здоровʼя УКУ.
На Синоді Єпископів
Фахівчиня із проєктів Комісії Мирослава Полець каже, що головна мета курсу — навчити священників надавати фахову допомогу й опіку тим, які постраждали внаслідок війни.
Олег Романчук, психотерапевт, директор Інституту психічного здоровʼя УКУ розповів про важливість ініціативи: «Війна є великим викликом, який має вплив на наше психічне благополуччя. Нам як суспільству важливо вибудовувати міцні мережі турботи про психічне здоров’я, і роль Церкви у цьому є дуже важливою».
Участь у першій зустрічі взяли душпастирі зі Східних і Південних регіонів України, а також з інших єпархій УГКЦ. Священники мали нагоду поділитися досвідом та свідченнями, з чим вони стикаються у парафіяльному житті.
«Ми передбачаємо, що у програмі візьме участь 3000 осіб духовенства. Навчання триває три дні. Один із них повністю присвячений викликам у сфері психічного здоров’я. Ми говоримо про те, як розуміти ці виклики, як запобігати розвитку проблем і розладів, як зміцнювати стійкість, яка роль душпастиря в цьому. Також говоримо про найбільш поширені психічні розлади пов’язані з війною, зокрема про вплив психотравмувальних подій на душу і на душевне здоров’я, посттравматичний стресовий розлад. Велику увагу приділяємо ролі душпастиря у підтримці на дорозі зцілення, у вчасному виявленні і належному скеруванні за фаховою допомогою», – додає Олег Романчук.
По закінченню курсу всі учасники пройдуть тестування та отримають відповідні сертифікати.
Як повідомляли раніше на сайті ДивенСвіт, розробники програми ставлять собі за мету:
✔️ Навчити священників специфіки праці з парафіянами в час війни та після її завершення.
✔️ Розуміти, що: «Перша допомога» тим, хто потребує – це уважність і чуйність у підході, «довге слухання і мале говорення»; ідентифікація генезу проблеми та класифікація травми через спілкування, постійного супроводу «Церква є завжди і всюди з Тобою».
✔️ Розвинути вміння в процесі душпастирського супроводу підтримувати психологічну стійкість українців у зіткненні з викликами війни, виявляти проблеми/розлади у сфері психічного здоров’я (насамперед ті, що пов’язані з викликами війни ― ПТСР, депресія, тривожні розлади), надавати душпастирську підтримку та супровід та забезпечити скерування за належною фаховою допомогою.
✔️ Надавати душпастирську підтримку та супровід особам і родинам, які зіткнулися з особливими викликами війни: пережиття втрати, вимушене переселення, пережитий досвід психотравмуючих подій, коли хтось із рідних пропав безвісти чи перебуває у полоні, набута внаслідок поранення фізична інвалідність та ін.
✔️ Розуміти особливості реагування осіб на ці виклики та можливі труднощі адаптації, які у майбутньому можуть вести до психічних розладів.
✔️ Застосовувати окремі психологічні техніки та підходи, які можуть бути корисні у душпастирському супроводі.
✔️ Розуміти важливі акценти духовної підтримки і використання духовних ресурсів та практик для подолання цих специфічних викликів. А також знати про особливості підтримки дітей та молоді та душпастирського супроводу їхніх батьків.
✔️ Донести важливість осмислення досвіду війни та плекання внутрішнього зросту, стосунків, вкорінення у цінності.
✔️ Підкреслити роль душпастиря як провідника на дорозі індивідуального та колективного зростання.