Успіння Пресвятої Богородиці завершує церковний рік. Але завершує його тим, що дає нам надію. Про це напередодні свята каже о. Роман Стефанів — настоятель парафії Успіння Пресвятої Богородиці, що у Львові на вулиці Максимовича 2Б. Ми поговорили з ним про життя парафії, спільноти, які тут функціонують, про будівництво церкви та її символізм, а також про головні сенси свята і взірець Марії на дорозі нашого спасіння.
— Отче, пригадайте яким був ваш шлях на парафії Успіння Пресвятої Богородиці, адже ви тут від початку її зародження і становлення.
— Я прийшов сюди сотрудником у 2002 році. Пригадую, ми ще молилися у старій каплиці, яка була в аварійному стані. Колись її зводили як тимчасову, тому очевидно, що постала потреба у будівництві нової святині. Камінь під новий храм освятили того ж 2002 року. А в 2014 трагічно загинув наш парох — о. Мирослав Солтис. Після цього Митрополит призначив мене адміністратором, а згодом парохом, яким я служу дотепер.
— З якими викликами стикнулися ставши адміністратором парафії, ще й після трагічної загибелі попереднього пароха?
— Коли щось стається раптово — це ставить перед тобою багато викликів. У нас було чимало незавершених планів: перш за все, хотіли запустити катехитичну школу, а другим важливим завданням стало завершення будівництва церкви. Приходилось приймати важливі рішення, виникали проблеми, які стосувалися функціонування парафії, діяльності наших спільнот. Все це потребувало дій, але з Божою допомогою, помалу, ми рухалися вперед. З 2014-го року у нас повноцінно функціонує катехитична школа імені блаженного священномученика Миколи Чернецького. Маємо семеро катехитів і директора школи. Молодих катехитів скеровуємо на навчання. Я ставлю важливий акцент на працю з молоддю, а також на катехизацію дітей, яку ми всіляко намагаємось розвивати.
— Розкажіть детальніше, як проходило будівництво нового храму?
— Зведення церкви почали у 2003 році. Першочергово храм планували зробити у формі церковного дзвону і не на цьому місці де зараз, а трішки в іншому. Другий проєкт був грандіозним. Церква мала бути вищою хрестом, ніж 14-поверховий будинок, але у втіленні такий задум видавався надто складним і дороговартісним. Про це нам сказали конструктори. Храм добудували до вікон, а тоді зупинили, бо конструкція не складалася. Довелося переробляти проєкт і всю документацію. Кінцевим варіантом став вигляд храму який ми бачимо сьогодні. Його задумували у формі Ноєвого ковчегу. Символічно воно так і є, адже церква має нестандартну, овальну форму та елементи деревини.
Роботи у храмі продовжуємо дотепер. Поставили й освятили іконостас, зараз робимо бічні престоли, а після них приступимо до реалізації розписів. Їхній проєкт вже готовий і затверджений сакральною комісією. На вікнах плануємо вітражі. Всі ці речі дороговартісні й цінні, тому реалізовуємо їх повільно. Хочеться виконати все якнайкраще.
— Ви вже згадували про активну катехитичну діяльність, а чим ще живе парафія Успіння?
— Наша парафія велика і згуртована, ми маємо різні спільноти, хори, Вівтарну дружину. Працюємо з дітьми, молоддю і дорослими. Чудовим прикладом є молодіжна спільнота “Братство аніматорів Марії”, котра активно розвивається. Ще будемо відновлювати спільноту, яка опікувалася сиротами. Учасники цієї спільноти ходили в дитячий будинок, гралися з дітьми, проводили разом час, але з початком карантину були заборони на відвідування, тож це вплинуло на їхню діяльність.
Спільноту християнських сімей очолював Олег Воробйов — наш парафіянин, офіцер, який загинув минулого року на Луганщині. Його дружина є сімейним психологом і долучається до підготовки подружніх пар, яку провадимо на парафії.
У нас активно функціонує катехитична школа, про яку я вже згадував. Навчаємо приблизно 400 дітей, але окрім катехизації, працюємо над різностороннім розвитком дітей. Маємо багато творчих гуртків: з гітари, фортепіано, вокалу. Викладаємо гімнастику, сформували активний танцювальний колектив. Також працюємо над дошкільною підготовкою дітей, а з навчального року продовжимо катехизацію для дорослих.
На парафії чотири церковні хори. Один із них існує ще від початку створення церкви, також маємо професійний хор, великий дитячий і молодіжний октет. У нас багато вокальних гуртків, тому діти можуть не тільки навчатися, але й одразу реалізовувати свої таланти.
Важливим спрямування парафії є служіння серед онкохворих людей. Ми духовно опікуємось Львівським онкологічним регіональним лікувально-діагностичним центром, який знаходиться недалеко від нашої церкви. Я є капеланом лікарні, разом з отцями провадимо там Божественні Літургії. Наша церква завжди відкрита, тому люди, які потрапляють у лікарню, часто сюди заходять.
— Отче, поділіться з нами історією Успіння Богородиці. Чому це свято належить до 12-ти найбільших і про що нам розповідає?
— Свято Успіння Богородиці завершує церковний рік. Але завершує його тим, що дає нам надію — Матір Божа не просто померла, вона “уснула”. Ісус Христос взяв її з душею і тілом до себе на Небо. Це дає надію на те, що кінець людського життя не є остаточним кінцем, а лише початком іншого життя. Тропар свята дає розуміння того, що відбулося. У ньому мовиться: “У Різдві дівство зберегла Ти. В успенні світа не покинула ти, Богородице..” Це дає певність у тому, що Марія є з нами, вона не залишила цей світ, а далі ним опікується.
Успіння також показує, як смуток перемінюється в радість, вчить, що земне життя є тимчасовим, бо згодом на нас чекає вічне. Ми віримо, що смерть це не кінець і успіння Богородиці дає нам таку надію.
— У контексті сьогоднішніх подій, як ви можете пояснити це свято? Адже багато сімей зазнали горя втрати. Як їм вселити певність у тому, що життя їхніх близьких не закінчилось смертю?
— Це дуже важко пояснити й осягнути, якщо людина має брак віри. Християнин навіть у такому смутку і горі розуміє, що наші військові не просто загинули, а віддали своє життя за честь, волю і славу України. Вони не померли, а перейшли до Небесного війська. Згадаю ще раз про Олега Воробйова. На другий день війни він пішов на фронт, був офіцером. Перед тим підійшов до мене і попросив благословення. Я ніколи не міг подумати, що це буде наша остання зустріч… Я ховав його, але для мене він є людиною, яка досі живе у небесному війську і сьогодні також молиться з нами, бо тут, на землі, він зробив багато для нашої парафії.
Для людей, які переживають втрату, приклад Богородиці є дуже показовим і важливим, бо вона також пережила втрату свого Сина, відчула біль і страждання. Про неї пишуть, що “ меч прошив ЇЇ душу”. Тому взірець життя Марії має стати нашим духовним фундаментом для того, щоб не зневіритись у будь-яких обставинах і ніколи не перестати довіряти Богові.
— Ісус забрав Марію до Неба з душею і тілом. Також часто чуємо, що за молитвами Богородиці можемо отримати певні ласки. У чому така сила Богородиці і чому її постать для нас є важливою?
— Метою нашого духовного життя має бути осягнення життя вічного, осягнення Бога. Марія є тією, яка нам у цьому допомагає. Ми маємо набожність і пошану до Пресвятої Богородиці, бо розуміємо, що вона є нашою провідницею. Богородиця показує приклад, як у земному житті треба приймати все те, що дає Бог. Так робила і вона сама: спершу прийняла Христа воплоченого у Благовіщенні, далі несла на своїх руках Христа у Різдві, йшла за ним по Хресній дорозі, була поруч, коли Його ховали і втішалась з ним у Його Воскресінні. Так само і ми подібно до Богородиці маємо бути з Богом у всіх подіях, які Він нам посилає. Марія провадить нас до Бога, допомагає пережити напади диявола, бурі пристрастей і навіть цю війну, зберігши віру в Господа. У цьому важлива місія Богородиці — провадити нас до Бога.
— Яким буде ваш храмовий празник, що плануєте цьогоріч?
— Ми маємо гарну традицію виставляти напередодні храмового свята Богородичну плащаницю, тому у неділю будемо служити Велику вечірню з виставленням плащаниці. Робитимемо обхід навколо церкви і проситимемо у Богородиці її покрову. Також наша парафіяльна спільнота організовує благодійний ярмарок, щоб зібрати кошти на потреби ЗСУ. Молодь виявила ініціативу і ми її усіляко підтримуємо. Багато наших парафіян воюють, тому потреб також чимало: рації, автомобілі, ремонт техніки. Волонтери з парафії регулярно їздять на фронт. Недавно збирали на квадрокоптер, передавали рації, ще раніше проводили збір на автомобіль. Стараємось завжди долучатися до таких ініціатив.
У сам день свята матимемо празничну Божественну Літургію, водосвяття, а ввечері — подячну Божественну Літургію. Святкуватимемо духовно і заодно хочемо долучитися до доброї справи — підтримки наших воїнів.
Підготувала Наталія Бельзецька
