9 неділя після Зіслання Святого Духа Мт 14, 22-34. +Володимир Груца
В першу неділю серпня наші життєві стежини знову нас привели на Золочівщину, до Підлисся, на Білу Гору. Наші очі вже здалека споглядають на хрест, який є своєрідним орієнтиром. Не зовсім легко підніматися на гору, для цього потрібно зусиль. Це є також своєрідна жертва. Ісус Христос йде на гору та хрест не задля якогось рейтингу чи кар’єри, а для порятунку людини.
Тут, серед чудових краєвидів відпочиває душа. На природі серед Божого Творіння душа розмовляє з Творцем. На перший погляд, тут не хочеться нікого бачити чи чути, бо сама природа зачаровує людину.
На початку сьогоднішнього євангельського уривку також порушена тема гори, на якій Ісус перебуває на самоті, в молитві. А учням велів відчалити на човні, відплисти на другий бік, що означає якийсь новий початок. Сьогодні маємо новий день, неділею розпочинаємо новий тиждень, бо для християн неділя є першим днем тижня.
Варто в цей недільний день звернути увагу на наступні постаті:
Перша постать – це Ісус Христос, якого хочемо наслідувати. Ісус пішов на гору помолитися. Гора в Святому Письмі – це особливе місце зустрічі людини з Богом (Мойсей зустрічався з Богом і отримав заповіді на горі Синай; Преобаження було на горі; Блаженства були дані Ісусом на горі). Ісус потребував самоти, щоб відчути присутність Отця, бо виснажлива була Його діяльність: зустрічі з багатьма людьми, які шукали помочі. Тиша – це джерело сили. Дуже швидко розходилася вістка, що в народі є великий проповідник, Вчитель з Назарету. Ще до того Він прощав гріхи, встановлював діагноз хвороби, дарував зцілення. Тому для нього була потреба відпочинку на самоті, де він перебував в єдності з Отцем Небесним. Потім йшов по бурхливому морю.
Друга постать – це Петро (з учнями), якого також хочемо наслідувати, але водночас навчитися, чого не варто робити. Пригляньмося ближче до ситуації учнів. Вони переживають бурі на морі, але це нормальне явище, коли на морі повстають бурі внаслідок вітру, вони напевно були до того готові. Учні жахнулися тоді, коли побачили привид. Ісус заспокоює їх, потішає своєю присутністю. Тоді Петро має прохання до Ісуса, щоб йти по воді. Ходи – каже йому Ісус. І Петро йшов, доки не засумнівався, не злякався, доки не відчув силу тяжіння до землі, яка могла виражатися в земних речах або в гріховності. Ісус чує прохання Петра. Хочеш йти, то ходи. Але Петро починає потопати. Тоді бачить перед собою рятівну руку Вчителя з Назарету. Наше життя – це процес, де стаємо або добрими або поганими. Можемо втратити зв’язок з Богом. Але це не стається в один день, тому не можна в один день все направити, так як Петро хотів відразу попасти в обійми Ісуса.
Найбільша проблема тоді, коли не бачу, не відчуваю Бога в моєму житті, коли замість Бога бачу перед собою привид. А це стається тоді, коли від Бога віддаляюся. В життєвому морі будуть бурі, хвилі, але це ще не проблема, а скоріше нормальне явище. Залишається відкритим питання, де є Бог. Бог є присутній там, де людина чинить добро. Ми не можемо гарантувати чи запевнити, що довго витримаємо в добрі та вірі, бо можемо спіткнутися чи тонути. Не забудьмо тоді слів Петра: «Господи, рятуй мене!» Тоді відразу відчуємо присутність Бога в човні нашого життя. В часі терпіння, випробування є різні можливості: можна нарікати, проклинати інших, гніватися, впадати в депресію, а можна кликати Бога на допомогу. Передусім в тиші почуємо відповідь: «Я з Тобою, довіряй мені».
Третя постать: Маркіян Шашкевич. Він є одним з тих, хто в наш час уприсутнює Бога, як це робив і за свого земного життя. Сьогодні ми з велико вдячністю вступаємо на його рідну землю, ходимо стежками його дитинства, молодості. Протягом свого короткого життя йому вдалося зробити багато добра. Це показує, що ми як люди 21 століття також можемо праведно жити, робити добрі справи. Для цього не треба бути при владі, щоб робити добро, послужити. Хоча для цього крім добрих намірів необхідно мати потрібні ресурси.
Ми зустрічаємо Бога у храмі, в молитві, на горі, на лоні живої природи. Покажімо цю дорогу також іншим, вміймо поділитися тим, що Бог робить для нас. Так вчить нас робити Маркіян. Це не завжди легко, бо кожна людина вільна у своєму виборі, але Бог нікого не перестає любити. Нехай приклад нашого життя буде світлом для тих людей, які ще Бога не впізнали або від Нього відійшли. Нехай наше життя буде таким, що якщо хтось піде за нами, щоб він дійшов до вічної радості.
06.08.2023 р. Б. c. Підлисся
