Ісус Христос, дбаючи про християнську родину, про Церкву, дає нам матір. Проголошення Марії нашою матір’ю відбулося під час його вмирання на хресті. Яка велика Божа турбота про людину. Трудно уявити, як можна в час особистих терпінь, несправедливого засуду, брутального вмирання ще думати про інших. Важливо плекати контакт з Матір’ю. На цьому наголосив єпископ-помічник Львівської Архиєпархії владика Володимир під час Архиєрейської Божественної Літургії у неділю Всіх святих українського народу у храмі МБНП, з нагоди храмового празника.
«Сьогодні в нашому «українському домі» маємо кілька свят. Як ми християни є щедро обдаровані. Маємо привілей бути віруючими людьми. Щаслива людина, яка живе вірою в Бога. До плекання особистої віри закликає нас сьогоднішнє євангельське слово (Мт 8, 5-13) на прикладі сотника», — зазначив проповідник.
Коментуючи уривок сьогоднішнього Євангелія, владика Володимир пояснив, що згаданий сотник був язичником, поганином. Коли поганська релігія не змогла заспокоїти духовних прагнень людей, тоді вони з великою повагою і подивом дивляться на віру ізраїльського народу. Вони приймають цю віру у власне життя. Такі люди засядуть в Царстві Небеснім разом з Авраамом, Ісааком і Яковом. Ісус каже, що багато буде таких зі Сходу і Заходу.
Сьогодні лине наш погляд, — продовжує думку архиєрей, — на Схід Європи, на землю України. Ми святкуємо у 4 неділю після Зіслання Святого Духа пам’ять всіх святих українського народу, всіх знаних і незнаних.
«Вони такі нам рідні, адже жили на нашій землі, в наших родинах, ходили нашими стежками. Липень згідно літургійного календаря можна назвати місяцем українських святих. Це дає нам можливість поглянути на історію християнства, якою йшли ці праведні люди»,— зазначив він.
Проповідник згадав святу княгиню Ольгу та святого Володимира Великого. Через хрещення Київської Русі наш народ отримав цей великий скарб християнської віри.
«Особливу увагу звернімо сьогодні на ХХ століття, коли ріками лилася кров мучеників нашого народу. Це наші рідні святі, з наших міст і сіл. Ця неділя присвячена тим, чиї імена та могили нам невідомі, які можливо і не удостоїлися спочити на рідній землі. Їхньою батьківщиною стали сибірські морози. Ми надіємося, що вони знайшли місце в небі, в домі Отця»,– закликав владика Володимир.
«Не можна не згадати жертв геноцидів та воєнних дій. За що були ці люди закатовані? Бо були українцями, жили на рідній землі. Кожна людина має право і повинна бути патріотом своєї землі, не шовіністом, а патріотом. Бо бідна ця людина, яка не має своєї ідентичності. Ісус теж належав до певного народу, заховував традиції, приписи. Саме це дало йому здатність полюбити інших людей і народи»,— додав проповідник.
Відтак єпископ–помічник Львівської Архиєпархії звернув особливу увагу на постать матері.
«Трудно уявити собі дім, родину без матері. Цього року, у першу неділю липня вже вшосте на рівні цілої нашої УГКЦ святкуємо празник МБНП, яку багато з наших святих почитали. Вони вимолювали свою святість та витривалість у вірі перед її іконою, яка завдяки місіям монашого Згромадження Редемптористів дуже знана і люблена в Україні. Культ цієї ікони прийшов зі Сходу через Рим на нашу землю. Вона нам настільки рідна як і наші святі»,– підкреслив архиєрей.
Відтак він пояснив символіку цієї ікони: «На згаданій іконі зображені знаряддя смерті і терпіння, а також ангельська потіха та підтримка. Ми споглядаємо на цю ікону великодніми очима і вчимося виконувати «заповіт хреста» у нашому житті».
На утрені свята піснею ірмосу молимося: Під хрестом почули ми слова розради, що Ти є Мати наша, а ми діти Твої. Тому зібравшись нині, просимо всі щиро: візьми під неустанний Твій покров Церкву і народ наш, ми ж бо з вірою і любов’ю Тебе як Матір Неустанної Помочі величаємо.
«Слід згадати про Архибратство МБНП, яке свого часу отримало підтримку Праведного Митрополита Андрея Шептицького для поширення його в парафіях, передусім з нагоди святих місій. Це було пророче діяння наших попередників»,– сказав проповідник.
«Члени Архибратства, зокрема, були великою опорою катакомбної, переслідуваної Церкви, їхні помешкання ставали у підпіллі «храмами», де звершувалися богослужіння», – додав він.
«Дуже заохочуємо молодих осіб вступати до Архибратства, в основі якого є молитва за добру смерть! Це, що найважливіше, до чого йдемо! Від цього не втечемо, незважаючи на пропозиції культури споживацтва.
Чи може бути для християнина щось щасливіше ніж смерть в Божій присутності? Це є перехід до щасливого та радісного вічного життя!»– закликав владика Володимир.
«Пресвята Богородице, будь нашою Покровителькою, даруй нам неустанно твої материнські обійми! Тоді ми не заблукаємо, а осягнемо перспективну ціль»,— звернувся словами молитви єпископ-помічник Львівської Архиєпархії.
Наприкінці Святої Літургії владика Володимир подякував капеланам Центру Опіки Сиріт за служіння у цьому храмі, привітав настоятеля о. Романа Прокопця з 13 річницею ієрейських свячень, а також з вдячністю згадав про співбратів релемптористів, які впродовж довгих років опікувалися цим храмом Матері Божої Неустанної Помочі у Львові. Серед монахів зі Згромадження Релемптористів особливе місце займав о. Михайло Винницький.
В свою чергу о. Роман Прокопець подякував владиці Володимиру за спільну молитву та архиєрейське благословення.
Насамкінець звершили чин освячення води та окропили вірних свяченою водою.
Більше фото у фотоальбомі
