Слово Боже. «Просіте ж – і ви одержите, щоб радощів ваших було вщерть. Оповідав я вам про те притчами. Надходить година, коли вже і притчами не промовлятиму до вас, лише – одверто про Отця звістую вам. Ось того дня проситимете ви в моє ім’я, – і я вже не кажу, що за вас Отця буду благати: Отець бо й сам любить вас, бо ви мене полюбили і повірили, що я від Бога вийшов». Йо.16, 23-33
Роздуми під час війни. «Просіте ж – і ви одержите, щоб радощів ваших було вщерть» (Йо. 16, 24). Те, що характеризує християнську любов, це її конкретність. Як конкретним є кожен наш ближній із його неповторними щоденними потребами, так само конкретною має ставати Божа присутність у наших вчинках милосердя: голодного нагодувати, спраглого напоїти, нагого зодягнути, подорожнього прийняти в дім, хворого і ув’язненого відвідати тощо (пор. Мт. 25, 35-36; Іс. 58, 6-7; Послання Синоду Єпископів УГКЦ 2020 р. «Залишиться вам одне – те, що ви дали вбогому!», 1). Наше служіння ближнім часто проявляється у заспокоєнні їхніх нагальних і першочергових потреб. Проте, Божа любов спонукає нас сягати до кореня людських бід і нещасть, які часто приховані у людському гріху і проявляються в отруєних несправедливістю суспільних відносинах. Тому наші християнські зусилля принесуть ще більші плоди, коли ми, поряд із заспокоєнням потреб певної особи, змагатимемося за зцілення душі і таким чином утверджуватимемо спільне благо, з якого черпатиме надію кожен член людської спільноти. Ми маємо бути Церквою, яка виходить поза себе, щоб служити. І в цьому натхненні вміщено заклик до кожного з нас виходити із зони власного комфорту, відриватися від себе і відкриватися щоразу більше до своїх ближніх. На практиці це означає скеровувати свою увагу і кроки до конкретних людей, які живуть «на периферіях» сучасного світу, сповнені страхом, смутком і безнадією; до тих, чий крик про допомогу не доходить до вух оточення, закам’янілого в байдужості й егоїзмі, але повинен знайти відгомін у серці справді віруючої людини, урухомлюючи в її житті потоки солідарності, співчутливого слухання та милосердної любові. Так ми зможемо в сучасному світі, зануреному у страх смерті і тривогу перед днем прийдешнім, принести знак надії, яка «не засоромить, бо любов Бога влита в серця наші Святим Духом, що нам даний» (Рим. 5, 5).
Молитовний намір. Молімося за всіх військовополонених та зниклих безвісти, довіривши їх Божому Провидінню, та щоб Бог зміцнив їхніх рідних у цей нелегкий час.
Місійне завдання. Мирянськими спільнотам, які діють при парафії, чи активними парафіянами, відвідати самотніх осіб чи людей похилого віку, поранених, скалічених, які проживають на території парафії.
