Перша неділя Великого посту Євр 11,24-26;32-12,2; Ів 1,43-51.
Пройшов перший тиждень Великого посту, в якому ми глибоко переживали звершення поклонів із припаданням головою до землі, вслухаючись у зворушливі тексти святого канону Андрія Критського. Це глибоко духовний твір, сприймаючи ці духовні тексти, які читали чи проспівували в храмах, відчувалося внутрішнє очищення, легкість духа та чистоту серця. Цей, святий Андрій, зібрав вінок історії життя людей різних часів, різного періоду Старого та Нового Завітів. Він представляв тих осіб, які були вірні та невірні Богові, прирівнюючи до своєї душі. Ось, слова: «Відхилилась, ти, душе від Господа, як Датан та Авірон, щоб не поглинуло земне провалля, кричи з аду підземного до Бога: Помилуй!» («Великий канон А. Критського», 1-ший тижд. ВП, пісня 6,2). А згадана історія належить до виходу ізраїльтян із Єгипту, що очолив Мойсей на вказівку Господа. По певному часі походу в пустині, три особи дуже сильно постали проти Мойсея, які згуртували навколо себе певну кількість однодумців. Пророк Мойсей, невинен у звинуваченнях, на слово Господнє, зібрав усіх і велів, щоб відійти від бунтарів та їхніх прибічників. Коли Мойсей завершив мову відкрилася земля й поглинула усіх противників, їхні доми, їхню скотину та усе інше, заколотники пропали з-поміж усього збору (Чис 16,31-33). Ми тепер бачили, як в Туреччині від землетрусу руйнувалися будинки, як розійшлася земля й загинуло, приблизно 45 тисяч людей. А за часів Мойсея, звичайно, з волі Бога, земля роззявила свою пащу й поглинула бунтівничий народ з усім їхнім добром! Ось, така відповідь Бога відбулася на бунтівниках.
Ось інший переспів: «Ти чула, душе, про Даниїла, який у ямі закрив уста звірам, дізналася й про юнаків з Азарією, що вірою погасили вогонь у печі палаючій» («Великий канон А. Критського», 1-ший тижд. ВП, пісня 8,5). Вавилонський цар Навуходоносор зробив величезну золоту подобу і поставив на рівнині Деїри, зібравши своїх начальників різного роду, як відповідальних, велів усім, щоб на голос різних музичних інструментів падати на землю й кланятися золотій подобі. Хто не поклониться, буде кинутий до вогненної печі. Усі виконували ревно наказ царя, лиш, троє юдеїв, Седрах, Місах і Авденаґо, не падали на землю й не кланялися подобі. Ці були оскаржені перед володарем, а він велів привести їх до себе, запитав юнаків, чому вони не слухаються наказу й попередив, що на звук музичних інструментів, їм, слід, поклонитися, бо інакше будуть кинуть у вогненну піч. До усього додав: «… І хто є Бог, який вас вирве з моїх рук?» (Дан 3,15). Юнаки відповіли, що вони не служать богам Навуходоносора й кланятися не будуть, а Господь, якому вони служать, вирятує їх з палаючої печі. Це дуже розлютило царя, піч напалили у сім раз більше, як звичайно, зв’язали хлопців по усьому тілі, а не лише, руки і кинули у вогонь. Коли юнаків кинули в піч, пов’язки перегоріли, а три мужі ходили у печі між вогнем й благословили Господа, оспівуючи його славу. Перепрошували Бога за прогрішення й дякували йому за прихильну і велику Господню ласкавість. «І ті слуги царя, що їх вкинули, не переставали, розпалюючи піч нафтою і смолою і хмизом і галузками. І полумінь підносився понад піч на сорок дев’ять ліктів і він обійшов і спалив тих халдеїв, кого знайшов довкруги печі. А господний ангел зійшов разом до тих, що з Азарією до печі, і вигнав полумінь огня з печі» (Дан 3,46-49). Монарх чув співи й бачив, як юнаки ходять посеред вогню здоровими, «їхнім тілом не заволодів огонь, і волосся їхньої голови не спалилося й не діткнутими полум’ям». Побачивши таку подію: «І Навуходоносор відповів і сказав: Благословенний Бог Седраха, Місаха, Авденаґо, який післав свого ангела і вирвав своїх рабів, тому що вони поклали на Нього надію і змінили слово царя і віддали їхні тіла в огонь, щоб не послужити, ані не поклонитися всякому богові, але лиш їхньому Богові. І я видаю припис: Всякий нарід, плем’я, язик, який лиш скаже хулу проти Бога Седраха, Місаха, Авденаґо, будуть на вигублення і їхні доми на розграблення, оскільки немає іншого Бога, який зможе так спасти» (Дан 3,95-96). Господь зберіг життя трьох молодців у вогняній печі, бо вогонь підвладний Богові, він керує стихіями, а не стихії керуються самовільно. В обох випадках пізнаємо, що земля роззявила свої уста, щоб поглинути тих, хто критикував Божого вибранця Мойсея; а вогонь не спалив юнаків, яких кинули в полум’яну піч, бо і земля, і вогонь підвладні Господові, який покликав стихії до буття. А про пророка Даниїла коротко: він молився до правдивого Бога, що було заборонено царем Дарієм на тридцять днів. Даниїла за те оскаржили перед царем і його кинули в яму з левами. Голодні леви не накинулися на Даниїла, він вцілів. Наступного дня, коли цар прийшов до ями й заговорив до Даниїла, той відізвався і сказав, що Бог прислав до нього ангела, який затулив пащі левам. Тоді цар наказав визволити пророка, а кинути в яму тих, хто його оскаржував. Леви усіх швидко розірвали.
Хотілося наголосити про важність бути вірними Богові, молитися щиро, як ми переживали перший тиждень Великого посту і вказати на важливість кожної молитви, яку ми заносимо до Господа.
Сьогоднішня неділя називається неділею Православ’я. Слово «православ’я» означає «правильно славити» Бога. Таким чином православними називаємо християн, які правильно прославляють Бога. Така назва неділі пов’язана з торжеством православ’я над єрессю іконоборства. Таку єресь чи неправду, безглуздя, проголошували певні духовні отці, уважаючи, що поклоніння іконам за поклоніння дереву та фарбам, тобто, матеріалу, з якого виробляються ікони. Святі Отці сьомого Вселенського собору засудили іконоборство, як єресь, а на згадку про перемогу над ним постановили святкувати торжество православ’я в першу неділю Великого посту. І ми з вами розуміємо, що ми покланяємося не зображенням на іконах, а тим особам, які криються за іконами. Світлини батьків, рідних, інших осіб, приймаємо не як істот, лиш, знаємо, що такі особи існують чи існували, живі або у вічності. Через ікони ми спілкуємося зі Спасителем, Богородицею, зі святими, з ангелами тощо. У книзі Царів є такі слова: «І священики вносять кивот на своє місце, до давіра дому, до святого святих, під крила херувимів. Бо (були) херувими з розпростертими крилами над місцем кивота, і херувими покрили кивот і його святощі згори» (1Цар 8,6-7). Це тексти і для тих, хто заперечує ікони, бо ангелів зображували ще у Старому Завіті, під крила яких ставили святий кивот. Молімося до святих ікон, зважаючи на те, що за ними криються святі особи, які охоче вислуховують нас і допомагають.
Пресвята Богородице, рятуй наш край від лютого ворога й випроси у свого Сина, Ісуса Христа, закінчення війни в Україні!
