У переддень свята Богоявлення ми запрошуємо вас у село Кугаїв, де знаходиться унікальна дерев’яна церква Богоявлення Господнього – пам’ятка архітектури XVII століття. Хоч уже багато років у селі збудований новий храм Матері Божої Неустанної Помочі, але парафіяни бережуть давні традиції та продовжують відзначати храмовий празник саме 19 січня. Про головні сенси цього великого свята, храм, як місце зустрічі із живим Богом та майже 50-річний досвід служіння – поговоримо з адміністратором церкви Матері Божої Неустанної Помочі у селі Кугаїв о. Мирославом Німаком.
Хоч наша парафія невелика, але вона жива та активна, – так починає нашу розмову отець Мирослав і додає, що своє священниче служіння починав майже пів століття тому, ще у далекому 1974 році. За ці роки був парохом у багатьох містах і селах, але ось уже 16 років душпастирює у Кугаєві. Тут, каже отець, він сформував невелику, але живу парафію свідомих та правдивих християн. Серед них і активні волонтери, які допомагають фронту, і відважні воїни, які нас захищають, і небайдужа молодь, яку завжди можна побачити у храмі.
Хоча своє служіння отець провадить у новому храмі, але добре пам’ятає дерев’яну церкву Богоявлення Господнього і навіть згадує, як ще декілька років тому вінчав тут закохану пару. Сьогодні церква закрита і потребує реставрації.
— Церква є пам’яткою архітектури, вона датується ще 1693 роком. Зроблена з дубового і з липового матеріалу, дерево – автентичне, не різане а розколене сокирами. Коли я сюди приходив, то завжди відчував дуже особливу атмосферу, здавалося, ніби ти перебуваєте біля самого Неба, настільки тут було добре і легко. Цікаво, що є нова церква у нашому селі – Матері Божої Неустанної Помочі, але люди хотіли, щоб празник, був як і колись – на свято Богоявлення. Тож цієї традиції ми не міняли. Більше того, колись навіть мали звичай ходити від нової церкви до дерев’яної, щоб саме тут освятити воду, – розповідає о. Мирослав.
Історія церкви надихнула отця на віршовані рядки, якими він поділився з нами.
У Кугаєві в селі церковця стара.
Під горою стоїть, похилилась вона.
Як і люди вмирають, зчорніла уся
І людям прощення посилає вона.
А була юність, молодість свята
Людей до Бога багатьох привела.
Молодих вінчала, малим хрест дала,
І спочилих у вічність, молитвами обняла.
Літа, як вихор, триста літ минуло,
Війни і голод, і пошесті були.
Випадки і біди її обходили,
Та старість глибока її надломила.
У храмі пустка – тиша німа
І атмосфера духовна тебе обніма.
Лиш лики святих, сумні добрі очі
І сльози розпуки безвихідь одна.
Щодо сенсу великого свята – Богоявлення – отець каже, що, пояснює його своїм парафіянам, орієнтуючись на вчення видатних богословів того часу і сьогодення. Всі їхні праці отець Мирослав зберігає у домашній бібліотеці, яка налічує вже більше тисячі книг. Серед них і авторська збірка, яку видав парох. Адже дуже любить писати вірші, якими радо ділився з нами, під час розмови.
— Свято Богоявлення говорить нам про те, що Бог явив себе людям, показав, що Він є один, але у трьох особах. Ісус – Бог Син – увійшов у води Йордану. Бог Отець об’явив себе голосом і сказав: «Це є Син Мій возлюблений, якого я вподобав» (Мт 3,16-17). А Бог Дух Святий у вигляді голуба зійшов на Ісуса. Люди все це бачили і тоді зрозуміли, що Бог єдиний, але діє у трьох іпостасях.
Також отець Мирослав звертає увагу на те, як ми маємо правильно використовувати воду, посвячену після Літургії.
— Споживайте її побожно, з глибоким розумінням і головне – майте віру, бо нас зціляє, рятує не просто вода, а Божа сила і благодать, які через неї діють. Думаю, у кожній оселі воду споживають упродовж року та використовують у разі потреби.
Уже невдовзі після свята Богоявлення я почну традиційні Йорданські відвідини. Хоч тут, у селі, ходити по домівках не зовсім легко,особливо, якщо погана погода, але я знаю, що люди мене чекають, тому щороку ми з паламарем вирушаємо зі свяченою водою, щоб молитися з нашими парафіянами і окроплювати їхні оселі.
Також говоримо з отцем про значення храму, як місця зустрічі людини з Богом. Отець Мирослав наголошує, що, переступаючи поріг церкви, ми йдемо на зустріч із самим Господом, тому наша поведінка має бути відповідною. Всі свої буденні клопоти, розмови варто припинити, натомість треба молитися ревно і щиро.
— Для кожної людини храм насамперед має бути місцем щирої молитви, бо саме тут ми зустрічаємося з Богом. Ми не маємо молитися лише «очима по книжці», а щиро, вдумливо, усім своїм серцем і душею, адже це наше звернення до Господа. Я завжди наголошую своїм парафіянам, що, коли вони входять до храму, то мають відкинути усі турботи, забути про буденні справи і присвятити час Богові. Треба бути свідомим, що ти входиш у дім Божий і маєш розмовляти лише з Ним. Ми маємо відчувати цю святість Божого дому і свою відповідальність за те, як молимося. Тож нехай наша молитва завжди буде щирою, відповідальною і головне – зверненою до Бога.
Насамкінець розмови отець Мирослав посилає щирі вітання усім українцям із цим великим святом та закликає відкрити свої серця до Бога, який прийшов у цей світ заради кожного з нас.
— Я щиро бажаю, аби Йорданська вода освятила не тільки наші тіла, але й наші серця, зробила їх відкритими до діл любові і милосердя. Зичу всім радісних, мирних свят і водночас закликаю до щирої молитви, адже вона є нашою найбільшою силою. Кожного разу, коли мені дзвонять наші військовослужбовці, вони насамперед просять не про щось матеріальне, а про щиру молитву, бо відчувають її силу, твердо вірять, що саме вона їх рятує. Тож багато і ревно молімося за наше військо, за волонтерів, медиків, капеланів, за нашу чудову Україну і такий довгоочікуваний мир, якого всі ми так чекаємо.
Підготувала Наталя Бельзецька
