Уже незабаром до нас завітає радість Христового Різдва, подарує надію на спасіння, віру в перемогу добра над злом, світла над темрявою. Напередодні цього великого свята ми поспілкувалися з о. Михайлом Городиським – директором Архиєпархіального паломницького центру «Рафаїл», який регулярно організовує паломництва на Святу Землю, під час яких усі вірні можуть побачити і помолитись в місці, де народився Ісус – Вифлеємі.
Оскільки у нашій Львівській Архиєпархії немає жодного храму присвяченого Різдву Христовому, то ми запрошуємо вас ближче познайомитись із діяльністю паломницького центру «Рафаїл», який, організовуючи паломництва до Святої Землі, а зокрема до Вифлеєму, допомагає вірним стати спільнотою, яку сміливо можемо назвати подорожуючим храмом Різдва Христового, адже в часі паломництва Христос народжується в багатьох серцях паломників. Також пропонуємо дізнатися, як виглядає місце, де народився Ісус, почути, як відбуваються паломництва на Святу Землю та відкрити для себе головні сенси Христового народження.
На початку розмови отець Михайло зауважує, що по всьому світі є особливі місця, які називають святими, адже у них Господь проявив і проявляє свою особливу ласку. Вони торкають серця людей так глибоко, що паломники з усього світу спішать туди, аби відчути і пережити цю неповторну атмосферу. Для того, щоб і нашим паломникам з України допомогти брати участь у паломництвах до Святих місць як України, так і світу, ще у 2009 році з благословення Блаженнішого Любомира Гузара було створено паломницький центр «Рафаїл». За цей час вдалося розробити та реалізувати понад 100 різних паломницьких програм, відвідати сотні країн та побувати чи не на всіх континентах. А починався цей шлях із паломництв до Італії, Люрду та Святої Землі.
Понад 100 різноманітних паломницьких програм та десятки тисяч людей, що подорожували з нами
—У нас є декілька головних напрямків діяльності:
Закордонні паломництва. Це програми для людей, які живуть як в Україні, так і за кордоном. Разом з ними ми вирушаємо у святі місця світу, які є за межами тієї країни, в якій людина проживає. Завдяки їм людина може для себе відкрити світ.
Паломництва по Україні. Це програми для людей, які живуть як в Україні, так і за кордоном. Завдяки чим програмам кожен учасник паломництва має можливість для себе відкрити красу і велич України.
Морські духовно-відпочинкові програми. Це коли, наприклад, виїжджаємо з нашими паломниками на море, але попри це, кожного дня проводимо Літургії, духовні бесіди реколекційного типу. Такі програми допомагають людям відновити свої тілесні, душевні та духовні потреби.
Дитячі відпочинкові табори. Це програми з елементами релігійного виховання. Зазвичай такі табори організовуємо влітку в Карпатах, але з початком пандемії, а тепер у часі повномасштабної війни, змушені були їх призупинити.
Харитативні програми для дітей-сиріт, малозабезпечених осіб, вимушено-переселених осіб, родин загиблих воїнів.
Програми для школярів. Це програми для учнів, які ми пропонуємо класним керівникам на час канікул.
Маємо також досвід корпоративних програм для фірм та компаній.
Більшість закордонних наших програм розраховані на 8 днів, але є деякі з них коротші, або довші, наприклад поїздки до Польщі, Словаччини, Угорщини, Чехії є коротші, а до Люрду і Фатіми триває майже два тижні. Я підрахував, що разом з нашими паломниками відвідав вже близько 50-ти країн: практично всю Європу, Ізраїль, Прибалтику, Скандинавію,Частину Азії та Африки, такі острови, як Кіпр, Крит, Мальту. Одна із наших груп була навіть в Китаї, Танзанії, а кілька працівників їздили в розвідку до Індії, — розповідає о. Михайло Городиський.
Вирушаючи з нашими паломниками в святе місце, ми стаємо Храмом, який подорожує
Отець Михайло каже, що кожному християнину варто практикувати паломництво до святих місць, бо саме там можна відновити сили і отримати енергію, щоб далі впевнено йти своєю життєвою дорогою.
— Не раз люди ставлять собі запитання: «для чого їхати у паломництво, якщо можемо молитися вдома, або зайти у храм і так задовільнити свої духовні потреби?». Частково, це правда, але коли я проводжу катехизацію для дітей, то наводжу їм такий приклад: якщо запалити свічку вночі і стати від неї на відстані 50 метрів, то ми побачимо лише маленький вогник світла, і якщо в цей момент подивимось на себе, то дуже слабо себе бачимо. Якщо ж стати за п’ять сантиметрів,то побачимо не тільки світло, але й відчуємо тепло. Щось подібне відбувається і в паломництві до святого місця. Божа благодать в цих місцях діє по-особливому. Господь сказав: «Де двоє або троє зібрані в Моє ім’я, там Він є серед нас». Справжнім храмом є не лише будівля яка посвячена Богові, але й спільнота людей, які об’єднані довкола Ісуса. Вирушаючи з нашими паломниками в святе місце, ми стаємо Храмом, який подорожує. Наприклад, звершуючи паломництво до Вифлеєму, ми стаємо Храмом Різдва Христового. В цьому часі Христос народжується в наших серцях. Для кожного християнина є надзвичайно важливим роздумувати про Різдво, завжди відновлювати це у своїй пам’яті, адже ця подія показує нам, як реалізується Божий задум у співпраці з людиною, дає нам можливість увійти в понадчасовість. Ми стаємо учасниками події, яка не лише відбулась в конкретному часі і місці, але яка також відбувається і дотепер. У Різдві минуле стає теперішнім, а теперішнє – минулим.
Кожне наше паломництво будується на трьох стовпах – дух, душа, тіло
Програму кожного паломництва складають так, щоб людина могла всеціло відновитися. Для цього насамперед дбають про духовну складову, кожну паломницьку групу супроводжує прекрасний духівник, який може послужити Літургію, уділити Святі Тайни, дати гарні реколекційні науки. Друга складова – душевна чи емоційна – коли паломники їдуть в певну країну, то відкривають для себе її колорит, пізнають культуру, звичаї, мають можливість спробувати традиційні страви, побачити пам’ятки архітектури, залишити в пам’яті прекрасні емоції. І третя складова – тілесна, адже людина може відпочити фізично, поплавати в морі, подихати морським повітрям, оздоровитися в термальних водах, відновити сили.
—Наші програми поєднують всі ці складові, бо якщо ми їдемо не в паломництво, а суто на відпочинок, то задіюємо душевну і тілесну сфери, але не завжди маємо можливість відновити духовну. Тому паломництво дає нам більше, ніж туризм чи просто відпочинок. Я часто жартую, що під час паломництва ми маємо можливість молитися в найкращому, найбільшому храмі, бо цим храмом є світ, в якому ми живемо, і його створив сам Господь. Рукотворні храми мають свої межі, а храм Божий – світ в якому ми живемо – є найвеличнішим храмом. Тому я завжди намагаюся заохотити людей, щоб вони його для себе відкривали, бо наш світ – це найбільша енциклопедія про Бога і людину, і коли ми вчимося читати цю книгу, то можемо усвідомити надзвичайно глибокі речі.
Якщо порівняти зі всіма програми, які я мав нагоду пережити, то Свята Земля є паломництвом над усіма паломництвами
У програму паломництва до Святої Землі входить не тільки відвідини Вифлеєму, але й багатьох інших місць, які пов’язані з земним життям та діяльністю Ісуса. Це Єрусалим, Назарет, Єрихон, Кана Галилейська, річка Йордан, Юдейська пустиня, Мертве море та інші. Побувавши в цих місцях, ми набагато глибше розуміємо і переживаємо Біблійні тексти, коли чуємо їх на Літургіях після повернення додому. Подорож по Святій Землі – це подорож сторінками Святого Письма. Цікаво, що Вифлеєм, у якому народився Ісус Христос, колись був маленьким селом, де проживало приблизно 300-400 людей, але сьогодні він є найвідвідуванішим паломницьким містом у світі.
— Місцевість, де народився і жив Ісус, називають Святою Землею, а над печерою в якій Він народився, сьогодні стоїть велична базиліка Різдва Христового. Перший храм був закладений на цьому місці стараннями імператора Костянтина і його матері Олени ще у 326 році. Пізніше, через кілька століть під час самарійського повстання у 529 році храм був спалений, однак в тому ж таки столітті його відбудував та розширив імператор Юстиніан. З того часу і дотепер він майже не змінився. Під головним вівтарем храму є власне та печера, де народився Христос. Про це свідчить срібна зірка з написом: «Тут від Діви Марії народився Ісус Христос».
Отець додає, що цей клаптик землі освятив своєї присутністю сам Господь і в ньому Він виявляє свою особливу силу.
—Якщо, наприклад, Люрд, Фатіма чи інші місця освятила своїм святим життя людина, то є місце, яке освятив своїм життям сам Господь. Тому цей клаптик землі невипадково називають Святою Землею. Якщо порівняти зі всіма програми, які я мав нагоду пережити, то Свята Земля є для мене паломництвом над усіма паломництвами. Я був там уже більше десяти разів і бачив, як у цьому місці Бог показує свою особливу силу: сокрушує людські серця, перемінює світогляд, дарує оздоровлення, просвічує розум. дає можливість знайти правильні рішення у багатьох життєвих ситуаціях. Це особливий дотик Бога, який може кардинально змінитинаше життя.
Святкуючи Різдво важливо пригадати собі кілька речей, щоб його якнайкраще пережити
Різдво Ісуса було пророковане ще задовго до його народження
— Народження Ісуса є частиною геніального Божого задуму спасіння людини. Ніхто з нас, батьків, які прийняли святе Таїнство подружжя, не можемо з певністю сказати, що в такому-то році і такому-то місці народиться наша дитина, це буде конкретно хлопець, чи дівчина і його ім`я буде саме таким. Зі Святого Письма ми знаємо, що пророки Ісайя, Амос вже за 700 років до народження Спасителя об’являють людству ці таємниці.
Ісус єдиний, хто міг вибрати собі місце, де народитися
Ми добре знаємо, що батьків і Батьківщину ніхто не може собі вибрати. Якщо ж подивимось на Ісуса, то він єдиний міг це зробити. У нього була можливість вибрати собі Єрусалим, Афіни, Рим чи якесь інше високорозвинене місто, але натомість Він обирає маловідоме, невелике поселення Вифлеєм, а замість пишних та величних палаців – убогу стаєнку і ясла. Христос вибирає це не випадково – так Він хоче стати доступним для усіх. Якщо б він народився у палаці – чи могли б пастушки до нього прийти? Він прийшов уночі, що символізує духовний занепад людства, поклався в ясла (місце їжі для тварин), щоб стати хлібом живим для людей, які ведуть тваринний спосіб життя. Він сам сказав: «Я хліб живий, що зійшов із неба, щоб той, хто їстиме цей хліб – жив повіки».
Різдво показує нам, що для Бога немає нічого неможливого.
— Ми знаємо, що зачаття дитини в лоні матері вносить певні зміни в її організм, однак коли подивимось на Пресвяту Богородицю – то до Різдва, в Різдві і після Різдва Ісуса вона залишається Дівою. Це ще одне підтвердження того, що для Бога все можливо.
Бог потребує співпраці у нашому спасінні
— Ісус приходить як немовля, що потребує захисту і опіки. Дитина також найкраще відкриває серце людини, але, щоб побачити в безпомічному Дитяті Спасителя світу і повірити в це – треба мати велику віру. Бог показує нам, що потребує співпраці у нашому спасінні, Він сотворив нас без нас, але спасти нас без нас він не може.
Ісуса потребують всі: і багаті, і бідні
—Прихід мудреців, які приносять дари – золото, ладан і смирно – також не є випадковими. Цим розкривається майбутнє дитини: золото як Цареві, ладан – Богові, а смирну – Людині. Пастухи і мудреці були першими паломниками до місця, де народився Христос. Їхні постаті показують, що Ісуса потребують усі незалежно від їхнього соціального статусу, інтелектуальних здобутків, кількості грошей на банківських рахунках, – Його потребують і бідні, і багаті.
Бажаю, щоб Ісус Христос, який народжується на цей світ, народився і в наших з вами серцях
На завершення розмови отець говорить нам про надію і любов, якими маємо вчитися жити та впевненість у перемозі, яку покладаємо на Бога. Закликає ніколи не втрачати віри, бо якщо йдемо навіть найважчим шляхом, але разом із Богом, то зможемо все подолати.
—Знаєте, є така гарна приказка: «Якщо Господь покидає серце найбільшого святого, він стає найбільшим грішником. Якщо Господь вселяється в серце найбільшого грішника, він стає святим». Тому я бажаю, щоб Христос, який народжується у цей світ, зміг також народився і в наших з вами серцях. Бажаю, щоб ми не просто перемогли у цій війні, але й переродилися як народ, як нація, як українці. Хай ці різдвяні свята подарують нам надію і впевненість у тому, що для Бога немає нічого неможливого, бо разом із ним можемо все здолати. Запрошуємо усіх разом із Рафаїлом відкривати для себе світ!
Ми прощаємось з отцем Михайлом і щиро дякуємо йому за духовну мандрівку святими місцями. Віримо, що через його слова нам вдалося стати хоч трішки кращими, зрости духовно та ще глибше усвідомити різдвяне диво – народження Ісуса. Тож приєднуючись до його слів, у переддень великого свята, ми бажаємо усім, щоб сльози на наших обличчях якнайшвидше змінила радість, замість відчаю прийшла надія, а замість смерті – народилося Життя!
Підготувала Наталя Бельзецька
